Відповіді до запитань параграфи 19-18, Історія України 8 клас

§17

6) Зарозумілий та амбітний Ярема Вишневецький, який сам претендував на роль головного полководця Речі Посполитої, недооцінивши сил противника, вирішив напасти на козацьке військо самостійно ще до того, як коронне військо виступило з Любліна та зазнав тяжкої поразки під Збаражем. Залишки його "дивізії" опинилися в облозі в укріпленому Збаражі. Дізнавшись про скрутне становище Вишневецького, Ян Казимір з 30000 військом був змушений негайно виступити йому на до Та поки коронне військо дісталося з Любліна до України з Криму, на до Богдану Хмельницькому прибуло 30000 татарське військо на чолі з Іслямом Ґіраєм та Тугай-беєм. Хмельницький, залишивши частину війська для блокування поляків у Збаражі, рушив на зустріч коронному війську. Зустрілися супротивники на березі річки Стрип неподалік міста Зборів. Скориставшись тим, що у польському війську була слаба дисципліна, 15 серпня 1649 р. козаки несподівано атакували його під час переправи через річку і завдали полякам важких втрат і якби не мужність німецької піхоти розгромили б їх. З цієї атаки і почалася Зборівська битва.

§18

8) За Білоцерківським договором, територія Гетьманщини обмежувалась Київським воєводством, а козацький реєстр скорочувався до 20 тис. осіб. Козаки мали право селитися виключно на державних землях Київського воєводства, а ті, хто залишився поза реєстром, поверталися до своїх панів. Магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки, а до Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Гетьман мав підпорядковуватися королю й коронному гетьману, позбавлявся права дипломатичних зносин з іншими державами й повинен був розірвати союз із Кримським ханством. Пани не мали права притягати своїх підданих до суду за участь у війні. Права і привілеї православної церкви зберігалися. Польським військам заборонялося розміщуватися на території Київського воєводства. Гетьман мав призначати генеральну старшину й полковників за згодою короля. Хмельницький зберігав посаду гетьмана, але після його смерті право призначати і звільняти гетьмана переходило до короля.

9) Козаки мали право селитися виключно на державних землях Київського воєводства, а ті, хто залишився поза реєстром, поверталися до своїх панів. Магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки, а до Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Гетьман мав підпорядковуватися королю й коронному гетьману, позбавлявся права дипломатичних зносин з іншими державами й повинен був розірвати союз із Кримським ханством. Пани не мали права притягати своїх підданих до суду за участь у війні. Польським військам заборонялося розміщуватися на території Київського воєводства. Гетьман мав призначати генеральну старшину й полковників за згодою короля. Хмельницький зберігав посаду гетьмана, але після його смерті право призначати і звільняти гетьмана переходило до короля.

Полковникам у межах полку належали широкі військові, адміністративні, фінансові та судові повноваження.

Повноваження полковників у поземельних і фінансових справах ставили під їх контроль також міське господарство і давали змогу втручатись у внутрішні справи міст.

Право формувати сотенний уряд, затверджувати чи скасовувати його постанови належало сотенній козацькій раді, якій, відповідно до звичаю, він підпорядковувався. За механізмом формування та за принципами функціонування сотенна козацька рада була установою, однотипною з полковою козацькою радою.

Сотникові в межах сотні належали широкі військові, адміністративні та судові повноваження. Передовсім сотник виконував обов'язки командира військового підрозділу, персонально відповідав за боєготовність сотні, щорічно проводив мобілізацію й демобілізацію козаків. Під час воєнних дій сотник особисто командував сотнею. За невиконання наказу він мав право карати козаків смертю. Під керівництвом сотника сотенний уряд ухвалював рішення про надання чи відторгнення земельних угідь, про збір податків, розпоряджався скарбом сотні, проводив перепис населення й майна, провадив нотаріальні дії, встановлював повинності. Сотники забезпечували виконання постанов вищого уряду, особисто контролювали збирання податків, стягнення мита, законність землеволодіння, будівництво фортець тощо. Про діяльність такого штабу сотники звітували перед полковою канцелярією. Крім того, на сотників покладалося виконання правоохоронних функцій. Вони організовували проведення попереднього слідства й дізнання, затримання збіглих селян і дезертирів. Сотник, зазвичай, очолював також колегію сотенного суду. Щоправда, компетенцію сотників законодавчо закріплено не було. Окремі їхні повноваження врегульовувалися козацькими звичаями та актами генерального й полкових урядів. Після Визвольної війни державний лад України треба розглядати в двох вимірах: територіальному і в залежності від суб'єкта владних повноважень.

Объяснение:

ответ:

борьба кыргызов за господство в центральной азии.

объяснение:

в начале i века до н. э. древние кыргызы имели особый статус подвластного хуннам пограничного северо-западного удела, наместником, назначаемым шаньюем хунну. в середине i века до н. э. древние кыргызы отделились от хунну и создали свое независимое государство, которое просуществовало до 49 года до н. э.

в первой половине i тыс. н. э. в ходе войн с хуннами и жужанями древние кыргызы вошли в состав племен динлинов. в vi веке многие древние кыргызы из восточного туркестана переселились на енисей. после разгрома уйгурского каганата в 840 году енисейские кыргызы продвинулись в район восточного тянь-шаня.

в vi веке в южной сибири сложилось государство енисейских кыргызов - одно из первых государственных образований саяно-алтая. основную территорию расселения енисейских кыргызов составила минусинская котловина в бассейне енисея.

в 691-716 годах восточно тюркский каганат достиг своего расцвета. в этой связи тюркская правящая верхушка предпринимает попытку воссоздания государства своих первопредков -каганов бумына и истеми. серьёзным препятствием на их пути стала антитюркская коалиция, созданная государством кыргыз к 709 году. в неё вошли тюргешский и кыргызский каганаты, танское государство.

после падения в 744-745 годах восточно-тюркского каганата возникла новая держава кочевников -уйгурский каганат (745-840), соперничавший с кыргызским каганатом. в 758 году уйгуры завоевали государство кыргыз.

в 818 году ажо кыргызов объявил себя каганом. это означало войну, ибо в центральной азии не было места двум каганам. так началась война, которая велась в течение 20 лет.

вскоре кыргызский ажо достиг ставки уйгурского кагана, который погиб в бою. остатки уйгуров, спасаясь от истребления, бежали в китай, забайкалье, восточный туркестан. в 840 году уйгурский каганат пал.