Согласны ли вы что в последней сцене стоит на меже трагедии и комедии?

согласна

Объяснение:

Аповернись-но, синку! цур тобі, який ти чудний! що це за попівські підрясники на вас? і отак би то всі в академії й ходять? такими словами зустрів старий бульба двох синів своїх, що вчилися в київській бурсі й оце приїхали додому. сини його щойно позлазили з коней. то були два здоровенні парубки, які дивилися ще з-під лоба, як усі семінаристи, що лишень покінчали науки. здорові, рум'яні їхні лиця укривав ніжний пух, що не знав іще бритви. вони дуже завстидалися з такого батькового привітання і стояли нерухомо, потупивши очі в землю. — стійте, стійте! дайте мені на вас гаразд роздивиться, — провадив він, обертаючи їх. — ото які довгі свитки на вас! ох же й свитки! таких свиток ще й на світі не бувало. а ну ж, нехай котрийсь побіжить, а я подивлюся, чи не беркицьне він на землю, у полах — перестаньте глузувати, батьку! — промовив нарешті старший із них. — ти диви, який пишний! а чого ж би то й не посміяться? — а того! бо хоч ви й батько мені, а сміятись будете — їй-богу, одлупцюю! — ох ти ж сякий-такий сину!