Твір роздум про нестора літописця

Твір: Літописець Нестор

Нестор-літописець – визначна людина для Київської Русі. Жив він на території сучасної України у 10-11 столітті. Точні роки його народження та смерті невідомі, бо достовірних пам’яток того часу залишилося не так вже і багато.

Основним напрямом його діяльності, як можна здогадатися, виходячи з ім’я – це написання літописів. Крім того, він відзначився у руській історії ще й як агіограф, тобто людина, що описувала житія святих.

Насправді, він був ченцем, тобто відмовився від радощів плоті для визволення власної душі. Нестор досяг великих чеснот

на поприщі монаха, але цього йому було мало. Основною ціллю для нього було – звільнитися від тілесних кайданів, щоб стати справді достойним служіння Богу.

Як би там не було, але книжна справа була для нього найважливішою. За його власним виразом, саме книги можуть навчити людину мудрості, та привести до покаяння. Читання книг Нестор зводив до розмови з Богом або його земними поплічниками – святими. Звісно, мова ішла саме про церковні книжки, і ні про що інше.

Освіту літописець мав гарну, і знався не лише на літературі та грецькій мові, що потрібні були йому для роботи, та ще був добрим богословом, себто

теологом, та мав неабиякі глибокі знання з історії. Все це робило його чи не найосвіченішою людиною того часу. Про рівень його знань можна судити з написаних їм життєписів та інших творів.

Объяснение:

В романе Достоевского " Преступление и наказание" Санкт-Петербург предстаёт перед читателем мрачным, серым и полным загадок. Бедный квартал, в котором обитает несчастный студент, вряд ли может служить вдохновением для творческого порыва. Узкие грязные улочки ведут в тёмные углы, в которых могут оказаться бедняки, выгнанные из дома.Страшная бесчеловечная теория Родиона Раскольникова зарождается в распивочной на Сенной. Там же происходит его встреча с несчастным Мармеладовым, над бедой которого потешаются завсегдатаи. За грязным столиком состоялась странная беседа Раскольникова со Свидригайловым. Вонь, грязь, пьяные, равнодушные к чужой боли лица окружают главного героя. Город будто подталкивает Раскольникова к преступлению, усугубляет его болезненное состояние после убийства.

Надеюсь , удачи вам! :')