Колебательный контур состоит из катушки индуктивностью 63 мкГн и конденсатора переменной емкости. При какой емкости колебательный контур будет излучать электромагнитную волну длинной 580 см? (ответ дайте в мкФ, округлить до сотых)

А якщо ви років 20-так кип’ятите воду в пластиковому чайнику – то ви, може, й раніше помрете від онкології. Від пластику імунітет організму просто знищується. Таким чином, досить просто вживати пластиковий посуд, щоб мати латентний СНІД …

Ну як?

В результаті кипіння від стінок чайника, відшаровуються фрагменти молекул-полімерів, які потім потрапляють у воду, а далі вже в наш організм. Що відбувається з пластмасою далі, можна домислити самостійно.

Якщо ці частинки все-таки розщеплюються, то вони виділяють багато токсинів (згадаймо пластмасу яка горить). Якщо ж вони не розщеплюються відразу, то вони вистилають собою стінки кишечника з часом перетворюючи його в трубку ПВХ. Вся онкологія ШКТ має дуже просте походження.

Зрозуміло, що за один раз ви вводите в свій організм, мізерно мала кількість пластику. Але якщо ви в офісі випиваєте в середньому 2 чашки кави / чаю в день, то кількість пластику всередині вас росте постійно, протягом усього часу поки ви робите у поті чола кар’єру.

Сама ідея з повільно отруйним чайником не нова. Ще за часів колонізації Америки індіанцям продавався (!) Спеціальний багатошаровий оцинкований казанок «для варіння їжі». Він був багатошаровим і зроблений зі сплаву цинку, олова і з домішкою миш’яку. Дуже швидко верхній цинковий шар сходив нанівець і починалося масове отруєння індійців. Самі індійці прозвали цей казанок «Отруйний Казанок» – «Poison Pot».

Можливо, хтось скаже, що це маячня. Можливо! Але це можна перевірити самостійно. Досить винести порожній пластиковий контейнер для їжі на вулицу влітку на сонце та залишити на цілий день . А ввечері відкрити і вдихнути його зміст. Запевняю, ваш ніс вас не обдурить.

Крім того, при голодуванні, коли загострюються смакові рецептори, можна відмінно визначити пластмасовість води на смак з пластикового електрочайника.

Ну і третій варіант. Для тих хто не вірить своєму нюху і смаку. Потрібно мати ваги з точністю до мікрограма. Береться пластиковий стаканчик для води зважується і кип’ятиться хвилин 10-20. Потім його охолоджуєте і знову зважуєте. Якщо вага зменшується, значить частинки пластику перейшли у воду, яку ви п’єте. Якщо у вас є такі ваги і ви зважитеся на такий експеримент, дайте знати про його результати.

Підводячи підсумки…

Потрібно категорично відмовитися в першу чергу від пластикового чайника і бажано від пластикового посуду взагалі! Якщо це неможливо, то не зберігайте тривалий час там рідкі їстівні припаси. Чайник купіть залізний, а продукти зберігайте в скляних банках.