Біографія Євгена Петрушевича коротко!!!!

ответ:Петрушевич Євген Омелянович (1863 - 1940)

Місце народження – місто Буськ Львівської області.

Народився у сім'ї священика. Навчався в Академічній гімназії у Львові та на правничому ф-ті Львівського університету. Доктор права. Відкривши власну адвокатську контору у Сокалі, став головою місцевої філії (відділення) товариства «Просвіта» та Повітової каси ощадності. В 1907-18 — посол австрійського парламенту, заступник голови Української Парламентарної Репрезентації. З 1910 — депутат галицького сейму, брав активну участь у боротьбі за реформу виборчого закону. Підчас Першої світової війни 1914-18 — член Головної Української Ради та Загальної Української Ради. В 1917-18 — голова Української Парламентарної Репрезентації в австрійському парламенті. 19.10.1918 як президент Української Національної Ради проголосив створення на українських землях Австро-Угорщини Української держави. 4.1.1919 обраний у Станіславові (тепер Івано-Франківськ) Президентом Західно-Української Національної Ради (фактично — Президентом ЗУНР). Після проголошення 22.1.1919 Акту Злуки ЗУНР і УНР згідно рішення Трудового Конгресу України у Києві став членом Директорії УНР. 9.6.1919 у зв'язку з критичним становищем призначений Українською Національною Радою Диктатором ЗО УНР-ЗУНР. Директорія УНР не визнала чинності цього акту і вивела його зі свого складу. Після переходу Галицької Армії та уряду ЗО УНР за р. Збруч на територію Наддніпрянської України, виявилися гострі розходження його політичних поглядів з поглядами С. Петлюри, у першу чергу на тлі можливого союзу УНР з Польщею. 15.11.1919 покинув Кам'янець-Подільський, осідок українського уряду і виїхав через Румунію до Відня. Після укладення 21.4.1920 договору між УНР і Польщею, згідно якого, зокрема, українська сторона офіційно визнала анексію Польщею Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини. Петрушевич визнав цей акт таким, що не має юридичної сили, й очолив дипломатичну боротьбу за самовизначення Галичини на міжнародній арені. В серпні 1920 сформував екзильний уряд Диктатора, який ставив собі за мету домагатися відновлення незалежності ЗУНР дипломатичними засобами, який припинив свою діяльність 15.3.1923 після рішення Ради Послів про передачу Галичини до складу Польщі (14.3.1923). До кінця свого життя перебував в еміграції у Берліні. У 1920-х рр. перейшов на позиції «радянофільства»; порвав з радянофільською орієнтацією після краху політики «українізації» в УРСР. Помер у Берліні. Похований на цвинтарі церкви св. Ядвіги.

Объяснение:

ответ:

ПЕТРУШЕВИЧ ЄВГЕН ОМЕЛЯНОВИЧ (1863 - 1940 рр.) - державний і політичний діяч, один із керівників української революції 1917-1920 р. Народився в сім'ї священика у м. Бузьку на Львівщині. Освіту здобув у Академічній гімназії у Львові і на правничому факультеті Львівського університету. Доктор права. У 1907-1918 рр. - посол до австрійського парламенту, заступник голови, в 1917-1918 рр. - голова Українського парламентського представництва. З 1910 р. - депутат галицького сейму.

У 1914-1918 рр. - член Головної Української Ради та Загальної Української Ради. 19 жовтня 1918 р. як президент Української Національної Ради проголосив створення ЗУНР. 4 січня 1919 р. обраний президентом Західноукраїнської Національної Ради (фактично - президентом ЗУНР). Після проголошення 22 січня 1919 р. Акта злуки УНР і ЗУНР став членом Директорії УНР. 9 травня 1919 р. політична ситуація змусила Українську Національну Раду оголосити Є. Петрушевича диктатором Західної області УНР. Директорія, не визнавши законність цього акта, вивела Є. Петрушевича зі свого складу. Політичні суперечності, що виникли між С. Петлюрою і Є. Петрушевичем щодо союзу УНР з Польщею, змусили останнього виїхати за кордон, до Відня. У серпні 1920 р. Є. Петрушевич очолив т. зв. Уряд диктатора в екзилі, головною метою якого стало відновлення політичної незалежності ЗУНР дипломатичними засобами. 15 березня 1923 р. після рішення Ради послів Антанти про передання Галичини Польщі уряд Є. Петрушевича припинив свою діяльність. У 20-х роках Є. Петрушевич перейшов на позиції радянофільства, однак після краху політики українізації відмовився від подібних поглядів. Помер у Берліні.

— страшно глянуть —  по три, по чотири  так і кладе.  шевченко малює образ героя, акцентуючи увагу читача на романтично перебільшених якостях богатиря. але ярема галайда — не книжковий лицар, він справжній козак. такі усі в , проміж ними ярема — "хлопець звичайний". він син народу, його плоть і кров, він вірний собі і народові.тому і ватажок ів славетний максим залізняк визнає його за сина:   придбав максим собі сина  на всю україну.  хоч не рідний син ярема,  а щира дитина.