Написати 10 приказок про українську мову

ответ:

хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

більше діла — менше слів.

будь господарем своєму слову.

мовивши слово, треба бути йому паном.

слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

від красних слів язик не відсохне.

від солодких слів кислиці не посолодшають.

від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

від теплого слова і лід розмерзається.

вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

впік мене тим словом, не треба й вогню.

гостре словечко коле сердечко.

де мало слів, там більше правди.

діла говорять голосніше, як слова.

де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

добре слово краще, ніж готові гроші.

добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

за грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

з пісні слова не і свого не вставляють.

і від солодких слів буває гірко.

Якось у звичайнісінький спекотний літній день я почула за вікном незвично гучне цуценяче скиглення. я збентежено вибігла на вулицю і побачила маленьке щеня біля свого дому. саме-самісіньке воно сиділо під стінкою та дивилося на мене очима, сповненими благання та надії. важко навіть уявити, як і чому воно опинилося у моєму дворі. я вирішила взяти його до себе та доглянути за виснаженою без води та їжі тваринкою. батьки були не проти нового мешканця. ми назвали цуценятка семком. так почалася моя найбільша літня пригода. вигодуваний песик після відпочинку став таким жвавим та грайливим, що я не мала ані хвилини нудьги до кінця канікул. ми зранку до вечора бавилися з ним. походи на річку стали ще веселіші, а друзі згуртувалися навколо нас із семком у справжню міцну команду. для мене семко став подією літа та улюбленцем, сподіваюсь, на довгі роки. для нього ж наша зустріч, мабуть, стала подією цілого життя. отак звичайне літо змінило наші життя: я знайшла собі вірного друга, а песик – дбайливу родину.