Oчень .
прошу, , .
установіть послідовність подій у "чорній раді":
а: покарання тура біля стовпа
б: чорна рада
в: ув'язнення якима сомка
г: викрадення лесі

ответ:

объяснение: після зречення в січні 1663 року юрія хмельницького в україні розпочався період громадянської війни, який в українській історії носить назву «руїна». україна фактично розпалася на дві частини — правобережну і лівобережну. на хід подій у правобережжі намагалася впливати річ посполита, а лівобережна україна перебувала під контролем московської держави.

на початку 1663 року за згодою короля речі посполитої у правобережній україні гетьманом було обрано павла тетерю. однак лівобережні полки і запоріжжя не визнали влади тетері. у лівобережжі на гетьманську булаву претендували наказний гетьман яким сомко, ніжинський полковник василь золотаренко і запорозький отаман іван брюховецький. кандидатури сомка і золотаренка підтримували північні полки лівобережної україни і різні групи козацької старшини, обоє були родичами хмельницького — брати відповідно першої, ганни сомко, та третьої, ганни золотаренко, його дружин. їхні програми відповідали переважно інтересам заможної старшини-«дуків», які намагалися закріпити своє виняткове становище у правовій площині. їхнє протистояння являло собою суто внутрішньоклановий конфлікт. на раді, як опонент брюховецького, зрештою був представлений сомко.

кошовий іван брюховецький відстоював принципово іншу соціальну модель: з обмеженням абсолютизму гетьмана та прав старшини. також він виступав за розширення міського самоврядування, втихомирення владних та податкових апетитів «нового панства». у той же час він погоджувався з посиленням царської адміністрації в україні. послуговувався підтримкою рядового козацтва, міщан та селянства

"когда я вырасту, я обязательно стану космонавтом! " вспоминая радостные слова из детства, сергей всё сидел в ракете. кажется, сейчас сбудется его мечта, но всё равно тревожно. сейчас сбудется его мечта, а он думает как сбежать от неё. шёл 2084 год. только сейчас технологии человечества позволяют нам полететь в космос. не просто в космос. мы летим на марс. сергей, подумал, что не стоило ему думать о таких пустяках. последний раз взглянув на землю-матушку, он закрыл глаза. слышался голос командующего. он говорил, что-то в духе "не волнуйся, ты не умрёшь, а если и да, то на благо человечества" кажется, сейчас мы взлетим. верно. уже пошёл отсчёт. пятнадцать, четырнадцать. "боже, а если я действительно умру? " двенадцать, "если, я никогда не увижу землю? " девять, "да нет, ты несёшь бред, серёжа" семь, шесть.. "наступает кошмар, кажется сейчас я взорвусь от эмоций" пять, "как отменить " три, "осталось чуть-чуть, всё будет "