Воєно політичні події 1650-1653​

світ був неміцним. обидві сторони не вважали війну завершеною і готувалися до її продовження. на початку 50-х років xvii ст. хмельницький, намагаючись забезпечити сприятливі зовнішньополітичні умови для подальшої боротьби, налагоджував відносини з придунайськими князівствами - валахією і трансільванією та особливо з молдовою. він намагався досягти широкої дипломатичної ізоляції речі посполитої. для того щоб перешкодити стратегічним планам польського командування використовувати молдавію як плацдарм для нападу на україну і змусити молдавського володаря відмовитися від союзу з польщею, б. хмельницький в серпні-вересні 1650 здійснив вдалий молдавський похід. в результаті походу молдавський володар василь лупу розірвав союз з польщею і уклав союз з україною. під тиском туреччини відновив союз з україною і кримський хан іслам-гірей.

після поразок 1649 річ посполита виношувала плани відновлення військових дій проти україни. в кінці 1650 сейм прийняв рішення про початок нової військової кампанії.

військові дії між україною і польщею поновилися в ніч з 9 на 10 лютого 1651, коли польські війська, порушивши договір, напали на місто червоне на східному поділлі. козаки на чолі з полковником д. нечаєм мужньо захищали місто, але змушені були відступити. сам д. нечай загинув. знищуючи села і міста поділля, в кінці місяця поляки почали облогу вінниці, однак захопити її не змогли. керував обороною міста кальницький полковник іван богун. польська армія, зазнавши великих втрат, відступила.

вирішальна битва між основними силами польської та української армій відбулася 28 червня - 10 липня 1651 поблизу берестечко на волині. битва стала найбільшим військовим зіткненням xvii в. в європі: польське військо налічувало близько 220-240 тис. чоловік, а українське - близько 100 тис. союзниками український виступали татари - 30-40 тис. чоловік. у цій битві українське військо зазнало поразки, в значній мірі була викликана втечею військ кримського хана з поля бою.

повернувшись на початку липня з татарського полону, б. хмельницький швидко відновив боєздатну армію і вже через два місяці зупинив просування польської армії в районі білої церкви. це змусило коронного гетьмана м. потоцького погодитися на переговори. 18 вересня 1651 в білій церкві був укладений мирний договір. його умови були важкими. козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чоловік, територія гетьманського іння обмежувалася лише київським воєводством, в брацлавське і чернігівське воєводства поверталася польська адміністрація, шляхта отримувала назад свої маєтки, гетьману заборонялося вести переговори з іноземними державами, він підпорядковувався польському королю і зобов'язувався розірвати союз з кримським ханством. хмельницький залишався гетьманом, але після його смерті право призначати і звільняти гетьманів переходило до польського короля.

усвідомлюючи, що дотримання умов договору може спричинити громадянську війну, хмельницький навесні тисяча шістсот п'ятьдесят два почав готувати армії до нової війни. у квітні того ж року гетьман оголосив про початок нового походу і пішов з 35 тис. військом на поділлі. у битві біля гори батіг поблизу міста ладижин (1-2 червня 1652) українська армія розгромила 35-тисячне польське військо. ця перемога сприяла розгортанню антипольської повстання на поділлі і фактично викликала втрату чинності умов білоцерківського миру. але перемога не означала завершення війни, набувала рис затяжний. тим часом міжнародна ситуація складалася не на користь україни. спроби б. хмельницького зробити своїм союзником молдавію і посадити на її трон свого старшого сина тимоша причиною утворення антиукраїнської коаліції в складі трансільванії, валахії і польщі.

протягом 1653 р тривали бойові дії на брацлавщині, де козаки під керівництвом і. богуна розгромили під монастирищем польські підрозділи на чолі зі стефаном чернецьким. восени того ж року польське військо на чолі з королем яном ii казимиром потрапило в облогу під жванецькому замком на поділлі.

түркістан (қаз. تركستان) — қазақстандағы қала. [4]. облыс орталығына дейінгі қашықтық: 225 км[1]. түркістан – v-vі ғасырларда іргетасы қаланған. есім ханнан бастау алып, xіv-хviiі ғасырларда қазақ хандығының астанасы болған. оңтүстік қазақстан облысында орналасқан. хіv ғасырда ақсақ темір іргетасын қалаған қожа ахмет ясауи кесенесі бар. бұл қалада қожа ахмет ясауи өзінің уағызшылық қызметін жүргізген. кесене аумағында қаз дауысты қазыбек би, абылай хан, есім хан, хақназар хан, тәуке хан, қанжығалы қарт бөгенбай батыр тағы басқалар жерленген қаланың іргетасы біздің заманымыздың 1-мыңжылдыктың бас кезінде каланған. археологтар түркістан қаласының тарихы тереңде жатқанын дәлелдеп отыр. түркістан қаласының айналасындағы аймақта тас дәуірі ескерт¬кіштері — шоқтас, қошқорған бұл өңірде әуелгі кем дегенде 550 мың жыл бұрын мекен еткенін көрсетеді. біздің заманымыздан бұрынғы 1-мыңжылдықтан түркістан қаласы төңірегінде қазақстанның басқа да өңіріндегідей андронов мәдениетін жасаушылар тұрған. түркістанның ежелгі аты — ясы. архео¬логтар ертедегі ясының орны қазіргі күлтөбеге сәйкес келетінін дәлелдеп отыр. 7—12 ғасырлар- да түркістан төңірегі шауғар өңірі атанған. бұл өңір түрік қағанатына қарады. 9 ғасырда қарлұқтар мен оғыздардың қол астында болды. бұл өңірге 809-819 жылы аралығында хорасан билеушісі әл-манун, 10 ғасырдың соңында саманилік билеуші наср жаулаушылық жорықтар жасаған. 12 ғасырдың 1-ширегінде қидандар шабуылынан шауғар құлағаннан кейін, ясы өлкенің орталығына айналды. қожа ахмет ясауи осында келіп қоныс тепкен кезде атақ-даңққа бөленді. қожа ахмет ясауи қайтыс болғаннан кейін оның қабірі басы¬на мазар тұрғызылды. ол касиетті орын деген атқа ие болды. қаланың ұлы жібек жолының бойында, дешті қыпшақ пен орта азияның аралығында болуы, қ жағдайдың қолайлылығы, сонымен бірге ң мазарға төуөп етуі, сауданың қызу жүруі елді мекеннің өркендеуіне ықпал етті.