Какие зерновые культуры возделывали крестьяне в конце xv - начале xvi в.?

ответ:

рожь и овес были традиционными зерновыми культурами. до освобождения крепостных в 1861 году пшеница в основном выращивалась на землях помещиков из излишков зерна, и главным образом для экспорта за границу. но в течение 20-го века пшеница постепенно заменяла рожь в роле основного урожая зерна.

основной зерновой культурой была рожь, как главным хлебным растением, из-за того, что пшеница часто «замерзала»

адміністративно-територіальний устрій

щоб скористатися багатствами україни і насамперед її людськими ресурсами, назавжди приєднати українські території до складу російської імперії, необхідно було замкнути українців у міцні лещата російського адміністративно-територіального устрою. із цією метою на зламі xviii-xix ст. підросійську україну було поділено на 9 губерній.

адміністрування, тобто іння в них здійснювалося за імперськими зразками. колишні козацькі полки слобожанщини було перетворено на слобідсько-українську губернію. на території колишньої гетьманщини створено чернігівську та полтавську губернії. правобережжя поділено на волинську, київську та подільську губернії. південні землі включено до складу імперії як катеринославську (колишні землі запорозьких козаків), херсонську (землі османської імперії від гирла  дніпра  до гирла дністра) і таврійську губернії (землі колишнього кримського ханства). з невеликими змінами даний адміністративно-територіальний поділ зберігався до часів української революції 1917-1921 pp.

історичний факт. імперський уряд не враховував ію розселення українського народу. значна частина земель, заселених переважно українцями, була по-живому відрізана від українських губерній і приєднана до сусідніх із україною російських. так, поза межами 9 українських губерній залишилися великі райони кубані, війська донського, воронезької, курської, гродненської, могильовської губерній і частина бессарабії та холмщина.

іння губерніями здійснювали генерал-губернатори, призначені царем. вони зосереджували у своїх руках усю повноту адміністративної влади й вирішували питання громадського життя. водночас пильно наглядали за загальним станом справ і політичними настроями в українських губерніях, уважно стежили за зовнішньополітичною ситуацією.

на початку xix ст. було створене малоросійське генерал-губернаторство, до складу якого ввійшли дві лівобережні губернії. після завершення російсько-турецької  війни  південні губернії та бессарабська область увійшли до складу новоросійсько-бессарабського генерал-губернаторства.

у 1830-1831 pp. правобережні губернії стали складовими київського генерал-губернаторства. генерал-губернатори мали майже необмежену владу й насамперед займалися військовими справами та попереджали будь-які прояви опозиційності, стежачи за «состоянием умов», як формулювалося в царській інструкції.

губернії складалися з повітів, іння в яких здійснювали царські справники. повіти поділялися на стани, очолювані поліцейськими приставами. у містах замість магістратів, що керувалися магдебурзьким правом самоврядування, було запроваджено міські думи, які працювали за російськими законами. у 1835 р. позбавлене магдебурзького права останнє самоврядне місто україни — київ.

історичний факт. у всіх ланках губернської адміністрації процвітали казнокрадство й хабарництво. коли микола і захотів дізнатися, хто з його губернаторів не бере хабарів, то в україні таким виявився лише київський губернатор іван фундуклей. «не бере, бо дуже багатий» — так пояснив цар його поведінку.