Яка група іменників у родовому відмінку однини матиме закінчення -а/-я?

ответ:

у родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від

їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.

1. іменники середн. роду в родовому відмінку однини закінчуються

лише на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій, зрідка — у мішаній

групі): мі́ста, села́ , плеча́ , прі́звища; умі́ння, знаря́ддя, мо́ря, обли́ччя,

узбі́ччя, по́ля.

2. іменники чол. роду із закінченням -о в родовому відмінку однини

набувають закінчення лише -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій

групі): ба́тька, дмитра́ , дороше́нка, тесле́нка, франка́ , шевче́нка; анто́ся,

бене́дя, олексі́я.

2.1. іменники чол. роду в родовому відмінку однини з основою на

приголосний набувають закінчення -а, -я або -у, -ю залежно від значення   істоти або значення неістоти, конкретного чи абстрактного значення та   інших чинників.

2.1.1. закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі)

мають іменники чол. роду:

2.1.1.1. назви істот у звичайній та зменшено-пестливій формі:

акаде́міка, во́ їна, делега́та, свяще́нника, співака́ , тесляра́ , митця́ , незнайо́мця, промо́вця, татуся́ , фено́мена (людина), учи́теля, у́ чня, фахівця́ ; богда́на, бори́са, олекса́ндра, тара́са; андрі́я, василя́ , віта́лія, сергі́я, ю́рія;   козаче́нька, хло́пчика; во́вчика, за́йчика, соко́лика; та персоніфіковані   предмети і явища: ві́тра, моро́за та ін.

2.1.1.2. назви неістот у звичайній та зменшено-пестливій формі, що

позначають конкретні предмети, зокрема:  

а) назви дерев: бе́реста, ду́ ба, кле́на, я́вора, я́сеня; дубка́ , яворо́нька,

ясено́чка;

б) назви технічних реалій, машин і їх деталей: ваго́на, електрока́ра,

ескала́тора, комп’ю́тера, літака́, моніто́ра, мото́ра, по́тяга, тра́ктора;

автомобі́ля, ди́зеля, по́ршня; ваго́нчика, літачка́ ;

в) терміни іншомовного походження, які позначають предмети,

структурні елементи, і тіла та їхні частини, і,

лінгвістичні поняття: а́тома, ве́ктора, елеме́нта, еліпсо́ їда, інтегра́ла,

като́да, ква́рка, квадра́та, коефіціє́нта, ко́нуса, ко́синуса, цилі́ндра; а́фікса, інтерфі́кса, локати́ва, пре́фікса, су́фікса та ін., але си́нтаксису,

фразеологі́зму;

г) українські за походженням безафіксні та суфіксальні іменники і терміни: відмі́нка, восьмику́тника, дода́тка, займе́нника, знаме́нника.

ґ) назви одиниць вимірюваня довжини (дю́йма, ме́тра, кіломе́тра) або

маси (гра́ма, кілогра́ма, фу́ нта, фу́ нтика);

д) назви відрізків часу, днів тижня і місяців: дня, вівто́рка, понеді́лка;

листопа́да, мі́сяця, сі́чня, ти́жня; але ві́ку, листопа́ду (явище природи), ро́ку   (сукупність місяців, тижнів і днів), по́ясу (смуга фізичних об’єктів, частина   поверхні земної кулі) , а також числові назви: деся́тка, мільйо́на,   мілья́рда;

е) назви грошових знаків: гроша́ , до́лара, карбо́ванця, санти́ма,

фра́нка, це́нта, черві́нця, черві́нчика;

є) назви органів і частин тіла: живота́ , кишковика́ , м’я́за, но́са, ро́та,

скеле́та, сугло́ба, хребта́ , шлу́ нка, па́льця; живо́тика, па́льчика, але

стравохо́ду та ін.

ж) назви житлових приміщень, сільськогосподарських і технічних

будівель і їхніх частин, архітектурних деталей: бара́ка, ко́мина, одві́рка,   підда́шка, причі́лка, сво́лока, флі́геля, димаря́ ; вітряка́ , ву́ лика, голубника́ ; акведу́ ка, баге́та, е́ркера, карни́за, ́на, па́ндуса, та́мбура; ́нчика; але підму́ рку, поко́ю;

з) назви предметів побуту: ножа́ , ча́йника, черпака́ ; дива́на, ми́сника,

серва́нта; стільця́ ; сті́льчика;

и) назви одягу і взуття: дже́мпера, жупа́на́ , кобеняка́, костю́ма,

ку́ нту́ша, піджака́ , плаща́, по́яса (елемент одягу), све́тра, ке́да, череви́ка, чо́бота; костю́мчика, пла́щика; череви́чка;

і) назви виробів із борошна: бато́на, бу́ блика, калача́, рога́лика;

бу́ бличка, кала́чика;

ї) назви церковних реалій: амво́на, іконоста́са, ві́втаря́ ; іконоста́сика;

к) назви населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, елементами

-бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-: бердя́нська, лу́ цька,

бо́бринця, кре́менця, трускавця́ , пі́ттсбурга, ви́шгорода, ми́ргорода,

ша́ргорода, бори́споля, терно́поля, я́мполя, жито́мира, яросла́ва, а також   назви річок, населених пунктів і різних ічних назв із наголосом у   родовому відмінку на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів- (-їв- ), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-: бика́ , дніпра́ , дністра́ , збруча́, псла, те́терева; вільхівця́ , дінця́ , інгульця́ , торця́ , хустця́ ; оле́ськова, льво́ва, ха́ркова, ки́єва, колгу́ єва, ха́ркова,   пиря́тина, свято́шина, сня́тина; ба́хмача, га́дяча, га́лича, лише в окремих випадках з   наголосом на корені іменника: бре́ча, во́вка, до́вжика, мало́го куя́льника,   салги́ра, сві́жа, смо́трича.

примітка. закінчення -у, -ю наявне у складених назвах населених пунктів, другою   частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: дави́дового   бро́ду, зеле́ного га́ю, криво́го ро́гу, часово́го я́ру, широ́кого ла́ну та ін.;

л) назви сайтів і служб електронної пошти: фейсбу́ ка, юту́ ба, іме́йла.

объяснение: