Замітка до стінгазети ''з чого починається школа''

Школа починається з 1 вересня.цього дня всі діти йдуть до школи. процес потребує часу. проходять роки. ну ось, приміщення готове, і гомосапіенс, у голові котрого колись зростала маленька ідея, плескає у долоні – задоволений. швиденько біжить до майстрів, замовляє табличку із назвою, номером  школи. а-а- ще ж необхідні парти, стільці, дошки, підручники  й, нарешті, миски, ложки і каструлі у їдальню. та-а-ак, давайте залишимо без детального контролю громадського діяча, щоб лишній раз не соромити його, бо власні думки, якими вони не були б, є справою інтимною.отож, плюс рік, нехай два – усе є! нрешті! але чомусь, все одно чогось не вистачає ж? ! дітей! ось, насправді, з чого починається будь-яка школа! з того золотого дзвонику, що несе у своїй крихітній ручці першокласник! радісний сміх,  солоні краплинки в кутиках очей сентиментальних батьків, шелест яскравих ароматних букетів, цукотіння дитячих пантофлів – усе це є тим чарівним прологом, що веде у  таємничий світ під назвою «школа».школа, як окрема істота, що має свій вік, память, дух і навіть настрій. вона не нарікає на упертість своїх старих дверей, луплення стін чи скрипучу підлогу, у неї усе бездоганне! а бачили б ви її у сонячні дні! яка вона сповнена тепла і світла, що аж самому кортить іти шкільними з усмішкою, до вух натягненою, пристрибуючи! навіть, якщо на вулиці негода, школа залишається спокійною і врівноваженою. її дух, запах життя , рух і розвиток  надихають колористику класів і коридорів різнобарв’ям, і  це одразу відчуваєш, ступивши на поріг.історія – це те, що має початок десь далеко в минулому, існує тепер і немає остаточного завершення в майбутньому. опісля ретроспективи, слід повірити вам сьогодення школи. наразі існує велика кількість нових проектів і задумок, які вже частково почали свою реалізацію, або лишень чекають слушної нагоди щоб вибухнути феєрверком цікавих ідей на радість мешканцям «школи».    невичерпному ентузіазмові  винахідників можна лише позаздрити. це люди наполеглеві і розумні, які десятиліття присвятили освітній ниві, і  що справді знають суть навчального процесу від альфи до омеги. тож перспективи є, і вони гарні. процес історії продовжується. ми всі разом творимо цю історію, рухаючись  лише у перед, у  наше майбутнє! і тільки від нас, від нашої наполегливості, від нашої старанності, від наших знань, від наших мрій залежить яким воно буде наше майбутнє !

Відповідь:

Це, скоріше, риторичне запитання. Адже усі чудово розуміють, що людина бере на себе певні обов'язки та відповідальність, коли збирається стати лідером тієї чи іншої соціальної групи. Це можуть бути: шкільний клас, громадська організація, політична партія, компанія друзів, команда з волейболу тощо.

Дехто каже, що лідерами не стають, а народжуються. Я вважаю, що така думка не зовсім вірна. Лідером може стати майже кожен. Все залежить від бажання. Якщо воно є - значить є всі шанси бути повноцінним лідером майже будь-якого колективу. Віра в себе, усвідомлення відповідальності за "колектив" і безперервна робота над собою - це мінімальний рецепт успішного лідерства.

В літературі ця тема розкривається дуже часто. Ми звернемо увагу на поему Івана Яковича Франка "Мойсей".

Пророк водив єврейський народ сорок років і люди ходили за ним. Він вірив у те, що разом вони знайдуть землю обітовану, а люди - вірили йому. Варто було Мойсею засумніватися в тому, що він робить на одну секунду - і все "зникло". Основа лідерства - віра в себе і в поставлені цілі.

Схожа ситуація відбувається і в драматичному етюді Олександра Олеся "По дорозі в казку". Головний герой прагне вивести натовп із темного лісу до світлої казки. Він вірить, що існує ще щось окрім цього сумного місця. Герой помирає зневіреним, тоді натовп вертається до лісу.

Автор чудово розкриває тему взаємин лідера з колективом. Олександр Олесь за до алегорії показує наскільки складно буває довести людям, що вони живуть у темному лісі, в страшному болоті, з якого є вихід. Люди бояться змін, навіть позитивних. 

Тож, бути лідером - робота не Це надзвичайно цікаво і соціально корисно. В той же час, це досить складно і не кожен здатен довести справу до кінця.