Какой характер у герасима из рассказа тургенева муму?

герасим – главный герой повести и. с. тургенева «муму», глухонемой дворник на дворе у старой барыни, человек необычайно силы со строгим и суровым нравом. этот немой рослый дворник отличался от окружающих не только внешне, но и по характеру. герасим был трудолюбивым и хозяйственным человеком с добрым сердцем.

Герасим — главный герой рассказа и. с. тургенева « муму». я бы даже сказала, что он единственный герой этого произведения. глухонемой рослый богатырь не только внешне отличается от окружающих. хозяйственный и работящий, герасим сохраняет в себе доброе, чуткое к чужой беде сердце, по- широкую деревенскую душу, невиданное для периода крепостного права чувство собственного достоинства. по словам тургенева, «могучий, как дерево… на плодородной земле», он любил землю, хозяином которой не был. все, что ни делал этот «славный мужик», совершалось им просто и искренне, от всей души. работать — так работать, любить — так любить.

нежными и трогательными были чувства великана герасима к татьяне, которую по приказу барыни выдали замуж за пьяницу-башмачника. после горького разочарования в любви глухонемой безоглядно привязался к найденной им собачке: «ни одна мать так не ухаживает за своим ребенком, как ухаживал герасим за своей питомицей». но и эта безобидная привязанность была разрушена своенравной барыней. и все же горести и беды не сломили могучего богатыря. герасим оставил город, принесший ему столько горя, и вернулся в родную деревню — к земле, деревенскому быту, ко всему, что всегда было дорого его сердцу. и в этом его сила и его победа над превратностями судьбы крепостного крестьянина.

Задание:

Чи справедливим є твердження, що Франческо Петрарка засновник гуманістичної культури епохи Відродження? Відповідь аргументуйте.​

Відродження, одна із самих яскравих епох у розвитку європейської культури, що охоплює майже три сторіччя із середини XIV ст. до перших десятиліть XVII ст. Зародження ренесансної літератури в другій половині XIV ст. зв'язано з іменами Франческо Петрарки і Джованни Боккаччо. Вони стверджували гуманістичні ідеї достоїнства особистості, зв'язуючи його не з родовитістю, а з доблесними діяннями людини, його волею і правом на насолоду радостями земного життя.Гуманізм став ідейною основою культури Відродження. Гуманісти критикували метод схоластичної науки, заснований на формальній діалектиці, відкидали її догматизм і віру в авторитети, розчищаючи тим самим шлях для вільного розвитку наукової думки.  

Франческо Петрарка був першим великим гуманістом, поетом і громадянином, який зумів зрозуміти цілісність передвідроджувальних течій думки й об'єднати їх у поетичному синтезі, який став програмою прийдешніх європейських поколінь. Петрарка -- родоначальник нової сучасної поезії. Його «Книга пісень» надовго визначила шляхи розвитку європейської лірики, ставши своєрідним незаперечним взірцем. Якщо спочатку для сучасників і найближчих послідовників у себе на батьківщині Петрарка був великим реставратором класичної стародавності, провісником нових шляхів у мистецтві і літературі. Його діяльність охоплювала релігійну,політичну, філософську, дипломатичну площини, проте найбільше він став відомим нащадкам як літературний діяч, майстер ліричної поезії. Незважаючи на те, що Петрарці належить чимало філософських, історичних та інших творів латиною, класиком світової літератури його зробили саме ліричні вірші - сонети, канцони,балади тощо.