Твір-мініатюра: любов, що водить сонце зорні стелі.
граф роланд-утілення найкращих рис середньовічного рицаря

Мелашка дуже красива дівчина, яка відразу припадає до серця лаврінові. вона із багатодітної сім'ї, не дуже заможної, спокійна та привітна. але коли вона повертається з києва, то стає схожа на мотрю. вона дуже кардинально змінюється: спершу мелашка й слова поперек не могла сказати кайдашисі, а потім вже відповідала їй як мотря. та мелашка на фоні мотрі була ще привітнішою, ніж мотря. тільки раз автор порівняв мелашку з вовчицею,  коли вона обороняла своїх дітей. хоча ця характеристика й знижена, проте своєї привабливості  мелашка все ж не втрачає. зверніть увагу, незважаючи на те, що кайдашиха точила мелашку,  «як вода камінь» , а мотря  «підкопувалась під неї, мов річка під крутий берег» ,  вона все ж не уподібнюється до них, не втрачає людської подоби, а йде на прощу до києва й залишається там у проскурниці. мелашка гірко сумує за лавріном, глибоким ліризмом сповнені її почуття до нього:   «не жаль мені ні села, ні  роду, жаль мені тільки чоловіка. мабуть, він за мною побивається, коли одразу  так залило мою душу сльозами» .