Про що батько с оповідання скарб переживав?

Вірш лесі українки «стояла я і слухала весну» (1895) сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. всього  у двох строфах леся українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні: стояла я і слухала весну. весна мені багато говорила. співала пісню дзвінку, голосну то знов таємно-тихо шепотіла. лірична героїня вміє не просто слухати весну,  а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим  образом. «стояла я і слухала весну» аналіз вірша жанр  »стояла я і слухала весну»:   пейзажна лірика ідея  »стояла я і слухала весну»:   віра в перемогу світла над темрявою, життя — над смертю. тема  »стояла я і слухала весну»:   любов до навколишнього світу. художні засоби  »стояла я і слухала весну»:   уособлення, метафора; синтаксичні засоби; інверсія. дієслівний ряд  стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла  передає мінливість світлих почуттів героїні. особливо леся украïнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i «слухала весну», яка ïй «багато говорила», спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï. прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику. ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань. вміння   ліричної героїні «слухати весну» дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт. голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі — все те, про що колись мріялось