Александр ||
1) политическое устройство;
2)социально- устройство;
3)общественное движение;
4)внешняя политика;

1.  начало правления александра iii пришлось на период борьбы двух партий: либеральной (желающей реформ, начатых александром ii) и монархической. александр iii отменил идею конституционности россии и взял курс на усиление самодержавия.

14 августа 1881 г. правительство приняло специальный закон «положение о мерах к охранению государственного порядка и общественного спокойствия». для борьбы с беспорядками и террором вводились чрезвычайные положения, применялись карательные средства, в 1882 г. появилась секретная полиция.

александр iii считал, что все беды в стране идут от вольнодумства подданных и излишней образованности низшего сословия, что вызвано реформами отца. поэтому он начал политику контрреформ.

главным очагом террора считались университеты. новый университетский устав 1884 г. резко ограничил их автономию, были запрещены студенческие объединения и студенческий суд, ограничивался доступ к образованию представителей низших сословий и евреев, в стране введена жесткая цензура.

изменения в земской реформе при александре iii:

в апреле 1881 года был издан манифест о независимости самодержавия, составленный к.м. победоносцевым. права земств были сильно урезаны, а их работа взята под жесткий контроль губернаторов. в городских думах заседали купечество и чиновники, а в земствах – только богатые местные дворяне. крестьяне потеряли право участвовать в выборах.

изменения в судебной реформе при александре iii:

в 1890 году было принято новое положение о земствах. судьи стали зависимы от властей, сократилась компетенция суда присяжных, мировые суды были практически ликвидированы.

изменения в крестьянской реформе при александре iii:

были отменены подушная подать и общинное землепользование, введен обязательный выкуп земель, но выкупные платежи были снижены. в 1882 г. учрежден крестьянский банк, призванный выдавать ссуды крестьянам на покупку земель и частной собственности.

изменения в военной реформе при александре iii:

усиливалась обороноспособность пограничных округов и крепостей.

александр iii знал важность армейских резервов, поэтому создавались пехотные батальоны, формировались резервные полки. была создана кавалерийская дивизия, способная вести бой как в конном, так и в пешем строю.

для ведения боя в горной местности были созданы батареи горной артиллерии, были сформированы мортирные полки, осадные артиллерийские батальоны. для доставки войск и армейских резервов была создана особая железнодорожная бригада.

в 1892 г. появились минные речные роты, крепостные телеграфы, воздухоплавательные отряды, военные голубятни.

военные гимназии преобразованы в кадетские корпуса, впервые созданы учебные унтер-офицерские батальоны, которые готовили младших командиров.

на вооружение была принята новая трехлинейная винтовка, изобретен бездымный вид пороха. военная форма заменена на более удобную. был изменен порядок назначения на командные должности в армии: только по старшинству.

2.  «россия для » - любимый лозунг императора. только православная церковь считается истинно , все остальные религии официально определялись как «иноверные исповедания».

была официально провозглашена политика антисемитизма, начались гонения евреев.

при александре iii росли города, фабрики и заводы, прирастала внутренняя и внешняя торговля, увеличилась протяженность железных дорог, начато строительство великой сибирской магистрали. в целях освоения новых земель шло переселение крестьянских семей в сибирь и среднюю азию.

в конце 80-х годов удалось преодолеть дефицит государственного бюджета, доходы превысили расходы.

4.  царствование императора александра iii было самым мирным. только однажды войска столкнулись с афганскими на реке кушке. александр iii ограждал свою страну от войн, а также гасить вражду между другими странами, за что получил прозвище «миротворец».

подробнее - на -

основою європейського середньовічного суспільства був феодалізм, на якому базувалась система сюзеренно-васальних відносин.

феодалізм. феодальний лад прийшов на зміну рабовласницькому і панував у західній європі з v до хv ст. в основі феодалізму як суспільно-історичної формації лежить власність феодала на землю і залежність від нього селян. назва «феодалізм» походить від слова феод – земельний маєток із залежними селянами, який васал отримував від сеньйора за вірну службу. спочатку феод був умовним володінням, а згодом став приватним та передавався у спадок, від батька до сина.

теорія трьох станів. процес поділу суспільства на відокремлені один від одного стани розпочався ще за часів римської імперії, але остаточно формування трьох станів відбулось саме в період середньовіччя і вже на початку хі ст. сформувалась нова структура суспільства, яка якісно відрізнялась від римської. тоді ж і виникає теорія трьох станів, авторами якої були герард камбрезійський та адальберон лаонський. до першого стану вони віднесли «тих, що моляться» (oratores) – священики та ченці; до другого – «тих, що воюють» (bellatores), тобто рицарів; третій стан – «ті що працюють» (laboratories) -   селяни. ці три стани взаємовпов’язані та не можуть існувати один без одного, духовенство молиться за спасіння душ, рицарі обороняють населення, а селяни їх годують. незважаючи на це, кожен стан вів свій спосіб життя, дотримувався своїх звичаїв.

духовенство. у середньовіччі люди були глибоко віруючими, церква відігравала ключову роль у середньовічному суспільстві. люди у середньовіччі прагнули спасти свої душі, саме тому, роль духовенства була дуже важливою. християнське духовенство поділялось на біле та чорне. до білого духовенства належали єпископи та священики, які обслуговували релігійні потреби мирян: правили месу, здійснювали церковні таїнства. ядром повсякденного релігійного життя була парафія, яка об’єднувала жителів кількох сіл чи кварталів, на чолі парафії стояв парох – місцевий священик. у свою чергу парафія підпорядковувалась єпархії, на чолі з єпископом, а єпархії об’єднувались в архієпископство. на підтримку життєдіяльності церкви віряни сплачували десятину – десяту частину від своїх прибутків.

до чорного духовенства належади ченці, а бо монахи, які дотримувалсиь суворих умов життя, жили усамітнено, а згодом почали утворювати монастирі, що в перекладі з грецької означає – «відлюдне житло». монастир був також і господарським комплексом, монахи самі себе повністю зебезпечували їжею та всім необхідним. крім того, сааме монастирі були середньовічними осередками освіти та науки. на рубежі vi – vii ст.. при монастирях виникають скрипторії – спеціальні майстерні для переписування, створення та оформлення книг. виникали монастирські бібліотеки та відкривались школи.

світські феодали. важливу роль в середньовічному суспільстві займали світські феодали, тобто «ті що воюють», тобто світські феодали. в середовищі феодалів сформувалась система васалітету – ієрархічна феодальна драбина. на її вершині був король – найбагатший власник землі. саме він вважався верховним сеньйором, або сюзереном усіх феодалів. нижче розміщувалися найбільші світські феодали – герцоги, маркізи, графи, яких наділяв землею сам король. тому вони були залежними від короля та підпорядковувалися йому. відповідно вже їхні васали, що називалися баронами, посідали ще нижчу сходинку феодальної драбини. нижче розташовувалися рицарі. потрібно зазначити, що в кожній країні система васалітету мала свої особливості, наприклад в франції дотримувалися принципу: «васал мого васала – не мій васал». натомість в ії, всі підпорядковувалися безпосередньо королю.