Твір на тему "бережне ставлення до природи - основа здорового і щасливого життя людини"

ответ:

главная › школа › сочинения (укр)

бережи природу. твори для школи

1) кожна людина має любити і захищати природу. від нас і тільки від нас, людей, залежить, якою вона буде. якщо ми будемо забруднювати навколишнє середовище, бездумно знищувати її дари, незабаром вона просто загине або стане такою, що люди не зможуть вижити. тому дуже важливо бережно ставитися до природи і до всіх її мешканцям.

2) люди живуть на планеті більше двох тисяч років. за цей час не завжди до природи ставилися обережно, особливо у період бурхливого розвитку прогресу. тому ми, діти, повинні дорослим не тільки берегти природу, але й відновлювати її. вирощувати квіти, годувати птахів, садити дерева, не залишати після себе сміття. а ще треба добре вчитися. бо знання зберегти природу від загибелі.

адже природа потрібна не лише нам, але й майбутнім поколінням — усім!

Тема вірності батьківщині в поемі миколи вороного "євшан-зілля""євшан-зілля" — це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон володимир мономах. життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. все було б гаразд, але на батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша и світі. і от гудець іде до києва за юним паном. усі спроби були марними — половець став русичем. ні колискові, ні звитяжні пісні, ні батькові страждання не зачепили жодної душевної струнки, але статки диво: почувши запах євшан-зілля, хлопець мов прокинувся з довгого сну. із запахами в людини пов'язані найгостріші спогади. ось і дук привільного, широкого, безкрайого степу повернув юнака в дитинство, коли він був ще зовсім маленьким, бігав по ньому, а євшан-зілля наповнювало цей степ терпким, солодким, духмяним ароматом свободи. і душа гаряча половецька кров зажадали свободи, волі, свого власного дому, свого степу, батьківщини, просторів, життєдайної волі, що манить, несе, п'янить, дарує щастя.микола вороний хотів сказати, що обов'язок кожної людини — це любов до своєї країни, свого отчого дому, своєї батьківщини. ось і половецький юнак обрав рідний край, ніякі подарунки, ніяке розкішне життя не замінить рідного краю. йому ми можемо пробачити, він був захоплений в полон, а що сказати про людей, які рідну землю, шукають кращого, простішого життя, не дуже переймаючись долею своєї землі, її за "13 сребреників юди". автор ставить питання: де взяти євшану для україни? зілля не , треба людей, які люблять україну понад усе, не важливо, яка вона є, — багата чи бідна, привітна чи ворожа, прекрасна чи потворна, добра чи гнівна — це не суттєво; головне — зміст, а не форма, внутрішній стан. діяти, а не говорити. слова — вони пусті, позбавлені смислу, якщо не підкріплені ділом. де взяти дійсно; дійову людину, людину-патріота, для якої горе власної землі болить, як своє власне? людину, яка вдихнула б запах степового євшану і захотіла перетворити свою землю на степ, але не пустку, а широкий, безкраїй, вільний, від спогляданя якого хочеться орлом полетіти до синього неба і з височини споглядати свою землю й радіти квітучому краю. душа співатиме від волі, свободи і не залежатиме від якихось незрозумілих химер, яких ми самі навигадували і говоримо, що це перешкоди, які в усьому винні. але винна людина, що нічого не хоче зробити для себе, не те що для своєї країни. і доводиться летіти однокрилим пораненим чорним круком над випаленим, оголеним, розораним, спаплюженим