твір на тему: "вулиця мого дитинства"
якщо що, моя вулиця шевченка.

мені дуже подобаються байки відомого українського письмен­ника леоніда глібова, але найкращим його твором я вважаю «си­ницю». це моя улюблена байка.

мова в ній іде про те, як синиця скрізь розпустила чутку, що підпалить море:

що море буцімто згорить, —

така, бач, є у неї сила.

вітер розніс її слова всюди, навіть «за синє море». оце так горе для всіх морських мешканців. мерщій кинулися вони до берега рятувати своє життя і ховати майно.

скільки назліталося птахів, скільки назбиралося звірів та лю­дей — всім кортіло подивитися на диво. а деякі жінки ще й захо­пили з собою ложки, бо сподівалися, як море закипить, покуштува­ти небувалої страви:

щоб юшки добре посьорбать,

якої й зроду не

автор підкреслює, що людям байдуже, що в когось трапилось нещастя, ці жінки приділяють увагу лише своїм інтересам.

всі чекають, коли розпочнеться обіцяне видовище. то один, то

інший каже: «от-от уже почне кипі», «ось цитьте, зараз запа­лає*,

а море все собі гуляє,

і не кипить, і не горить.

а де ж синиця? зрозумівши, що нічого не вдалося, вона десь із сорому заховалася. ото вже лаяли всі цю нікчему!

тож недарма мудрі люди кажуть:

іколи не хвались,

поки гаразд не зробиш діла.