Уявлення птолемея про всесвіт

близьким до його поглядів був симеон сифа (друга половина хі – перша половина хіі ст.) – візантійський мислитель і

письменник. у своїй праці «загальний огляд

початків природознавства» він дотримувався теолого-неоплатонічного спрямування.10

основними джерелами для написання цього

трактату були праці платона, арістотеля та

птолемея. у передмові викладено ідеї щодо

будови всесвіту, форми небесних тіл і землі,

походження природних явищ тощо. праця

починається з опису сферичної форми землі та її розміру. потім викладено уявлення

про сферу місяця, меркурія, венери, сонця, поза якою за велінням бога рухаються

всі інші планети: марс, юпітер, сатурн – і

нерухомі зорі. останні світять від сонця та

власним світлом. у небесних сферах с. сифа

відмічав перевагу повітряного початку, а у

зорях – вогневого. далі йдуть відомості про

небесний екватор, небесний меридіан, горизонт і нахил до нього осі світу, місячні та

сонячні затемнення, кордони ойкумени (від

м. сіри (китай) на сході до іспанії на заході;

від острова фулі на півночі до екватора на

півдні).11

в українських літописах, починаючи

з хі–хіі ст., з’являються описи будови світу.12 у той час їх існувало кілька варіантів. серед них «християнська топографія»

козьми індикоплова,13 «шестоднев» іоанна

(екзарх болгарський),14 «хроніка» георгія

амартола.15 під впливом цієї літератури та

внаслідок самостійного осмислення в україні формувалися уявлення про будову світу.

астрономічну інтерпретацію космологічних

ідей – систему птолемея – було викладено в

трактаті «ізборник» 1073 р. саме «ізборники» 1073 та 1076 рр. були для мешканців київської русі одними з основних джерел знань.

вважається, що ці рукописи написано в києві. за основу автори взяли твір візантійського

походження. у першій частині «ізборника»

астрологічні поняття в їх критичному осмисленні. у другій частині – літочислення в різних народів, назви місяців.

дана праця містить основні положення «метафізики» арістотеля.16 за цим трактатом у

центрі всесвіту знаходиться земля, навколо

якої обертаються вісім небесних сфер, що

пов’язані з рухомими тілами, які пересуваються на своїй орбіті – сфера кроносу (сатурна), зеуса (юпітера), арея (марса), сонця, афродіти (венери), єрмія (меркурія),

місяця та нерухомого неба. остання також

оберталась, але в нарямку, протилежному до

руху планетних сфер. деякі мислителі виділяли й дев’яту – зодіакальну сферу.

козьма індикоплов (vi ст.) був візантійським купцем і мандрівником. припускається, що його трактат «християнська

топографія»17 було перекладено в русі на

межі хіі–хііі ст. у праці описано будову світу відповідно до святого писання: «повєда

християнський переказ божественного писання та хотєніа являти всього світу образ».

він дотримувався ідей богословів антиохійської школи і намагався викласти свої уявлення про систему світу, ґрунтуючись на ний

подвійним небом (твердь і вода та невидиме небо). к. індикоплов порівнював землю

з ноєвим ковчегом і старозавітною скинією.

він виступав проти авторитетів арістотеля

і птолемея, які вважали, що земля кругла, і

наполегливо доводив, що землю «немощно

круглообразно порозумівати».18

«хроніка»19 георгія амартола була завершена близько 867 р. і перекладена на церковнослов’янську мову в хі–хіі ст. достеменно невідомо, де саме її було переведено,

але згідно з однією із теорій це здійснено в

київській русі. трактат г. амартола складається зі вступу та чотирьох книг. у першій

книзі викладено основні етапи історії від

створення світу богом до часів александра

македонського.

ці досить-таки примітивні уявлення про світобудову не були єдиними серед

рис. 3. модель світу к. індикоплова.

192

українського культурного загалу. паралельно в україні, як вже зазначалося, поширювалася праця іоанна, екзарха болгарського,

«шестоднев» (рис. 4), в якій астрономічна

проблематика висвітлювалася з урахуванням досягнень античності.20 вважається, що

цей трактат було написано у болгарії в кінці іх – на початку х ст. твір іоанна поєднав

«шестоднев» василія великого, однойменну

працю вченого-богослова северіана гевальського й праці античних авторів, зокрема

арістотеля. перші згадки про систему світу іоанна містяться в літописі хііі ст. згідно з трактатом, у перший день бог створив

небо і землю, у другий розділилася волога

від тверді, в третій – води відокремилися від