Уявлення аристотеля и птолемея про всесвіт

от цей чоловік, який жив понад 2300 років тому, залишив глибокий слід в історії науки і філософії. з плином часу інтерес до його праць не згасав, їх постійно перекладали і ретельно вивчали. за словами історика джеймса мак-лаклана, «світоглядні погляди арістотеля панували в європі майже 2000 років». деякі з них залишили свій відбиток у доктринах католицизму, протестантизму, а також ісламу.

людина широкого кругозору

арістотель писав про мистецтво, астрономію, біологію, етику, мову, закон, логіку, магнетизм, метафізику, рух тіл, задоволення, поезію, політику, психологію, риторику і про душу, яку вважав смертною. все ж своєю славою арістотель найбільше завдячує працям з біології і логіки.

давньогрецькі вчені пояснювали навколишній світ на основі власних спостережень, припущень і логіки. вони вважали, що ретельні роздуми над очевидними, на їхню думку, істинами їх до правильних висновків.

завдяки такому підходу тогочасним вченим вдалося зробити ряд розумних висновків, зокрема про те, що у всесвіті панує вражаючий порядок. однак основною проблемою було те, що вчені спиралися лише на власне бачення, і саме це звело багатьох мислителів, у тому числі арістотеля, з правильного шляху. для прикладу, вони твердили, що планети і зорі рухаються навколо землі. на той час це було самоочевидною істиною. «здавалося, і здоровий глузд, і досвід підтверджували   уявлення греків, що земля є центром всесвіту»,— каже історик чарлз фрімен у своїй книжці про вплив грецької філософії («the closing of the western mind»).

такий помилковий погляд не ніс би у собі великої загрози, якби залишався суто науковим. але склалося інакше.

у лоні католицизму

у середньовічній християнській європі деякі вчення арістотеля стали загальноприйнятими істинами, які не піддавались сумніву. богослови римо-католицької церкви, серед яких найбільше відзначився фома аквінський (бл. 1224—1274), вводили ідеї арістотеля у свої вчення. як наслідок, уявлення арістотеля про те, що земля є центром всесвіту, переросло у католицьку догму. цей погляд перейняли також протестантські лідери кальвін і лютер, твердячи, що він біблійний. (дивіться ідну інформацію   «вони вичитали в біблії те, чого там немає».)

деякі вчення арістотеля стали загальноприйнятими істинами

«у деяких аспектах [вчення арістотеля] і католицизму, по суті, стало неможливо розрізнити»,— пише чарлз фрімен. тому й кажуть, ніби фома аквінський «охрестив» арістотеля. але насправді це «аквінський став наверненим на арістотелізм»,— додає фріман. те саме до певної міри стосується також церкви. ось чому італійський астроном і галілео галілей, який наважився доводити на основі власних спостережень, що земля обертається навколо сонця, постав перед інквізицією та був змушений зректися своїх поглядів *. як не парадоксально, сам арістотель визнавав, що наукові знання здобуваються поступово і їх доцільно переглядати. прикро, але цього погляду церква чомусь не перейняла.

деякі факти

арістотеля переповнювала жага до знань і проймала «глибока пошана до величі і значимості всесвіту» (з книжки «арістотель. короткий вступ»,

природа, вважав арістотель, має постійне «першоджерело руху», яке є добрим та існує за межами всесвіту.

до заслуг арістотеля належить заснування двох наук — біології та логіки.

арістотель був учителем македонського хлопця, який згодом став александром македонським, засновникомет: