Твір на тему ''вчинок яким я пишаюсь''

ответ:

наш двір оточують будинки ще довоєнних років. двір великий, у ньому багато старих дерев, що піднімаються над дахами чотирьох— і п'ятиповерхових будинків. недавно засохлу тополю, що, як кажуть старожили, була посаджена одразу після війни, спиляли. одне з дерев посередині двору саме звалилося. мешканці вирішили упорядкувати свій двір: посадити молоді деревця, розбити квітники біля під'їздів. у вихідні упорядкуванням двору займалися і старі й малі. мій дідусь і тато вкопували лавочки; з жека устаткування для дитячого майданчика, ми разом з його працівниками установлювали гойдалки, грибки, шведську стінку. поставили також найпростіші снаряди для гімнастики. але мені дуже хотілося зробити щось самому. вдома ми вирішили, що добре було б посадити своє сімейне дерево. мама сказала: "нехай це буде берізка". але де взяти саджанець?

нам сказали, що саджанець можна купити просто в жеку, але там пояснили, що його можуть дати й безкоштовно, якщо наша родина погодиться посадити не одне деревце, а декілька. адже в обов'язки жека входить стежити не тільки за схоронністю будинків, але й за озелененням дворів.

ми погодилися посадити кілька дерев. я копав лунки, носив воду. пройшло кілька місяців, берізки прийнялися, і ми доглядали за ними, стежили за тим, щоб їх не зламали. біля одного дерева навіть укопали табличку, де сказано, що берізки знаходяться під охороною родини петренко.

я пишаюся тим, що ми зробили добру справу для себе і для людей.

Зперших секунд життя у дитини народжується любов до найдорожчим людям. у любові до батьків є початок, але немає кінця. ніщо не здатне вбити це почуття. якими б не були батьки, як би не вибудовувалися стосунки в родині, любов завжди перемагає, будь це благополучна сім'я або не дуже.   існує безліч різновидів любові до своєї другої половинки, до друзів, до родичів, але любов до батьків сильніше за всіх попередніх. природа не дарма подарувала людям здатність любити. саме завдяки цьому почуттю зберігаються сім'ї, а сім'я – це основа суспільства. любов не знає ні часу, ні відстані. вона живе в серці кожної людини, тому, навіть випурхнувши з гнізда батьків, діти часто повертаються, щоб просто побути поруч з татом і мамою. про неї написано безліч творів та знято безліч фільмів, але люди продовжують створювати все нові і нові шедеври. тому що немає нічого міцнішого любові до своїх батьків і матерів.   любов безумовна, вона не залежить від обставин. повага ж, на відміну від любові, властиве не всім дітям. перші зерна поваги саме батьки. взаємини між батьком і матір'ю, їхню поведінку, ставлення до своїх батьків і безпосередньо до дітей – усе це впливає на повагу. адже не дарма кажуть: « як ми ставимося до батьків, як до нас будуть ставитися наші діти». в будь-якій сім'ї рано чи пізно виникають конфлікти, але від ступеня поваги один до одного залежить, як швидко і як легко ці конфлікти будуть вичерпані. але треба і самим намагатися виховувати в собі повагу до батька і матері: рахуватися з їх думкою, поважати їх вибір, миритися з недоліками, властивими кожній людині. адже вони прикладіть титанічні зусилля, витратили масу нервів і часу, щоб підняти нас на ноги. ніхто і ніколи не зможе любити нас так сильно, як ці люди. батьки завжди нагодують і обігріють, вислухають і зрозуміють, пожертвують своїми інтересами заради нашого блага. вони дали нам життя, і тому гідні того, щоб їх любили і поважали.