Опишіть традиції середньовічних городян​

ответ:

у х-хі ст. спостерігається пожвавлення старих і поява нових міських центрів. це було зумовлено вагомими економічними процесами, передусім розвитком сільського господарства. у цей період поширилося двопілля, збільшилося виробництво зернових і технічних культур, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво, тваринництво. надлишок сільськогосподарської продукції селяни почали обмінювати на вироби ремісників. так виникли передумови для відокремлення ремесла від сільського господарства.

водночас своє вміння вдосконалювали й сільські ремісники — гончарі, ковалі, теслі, ткачі, бондарі, шевці. як вправні майстри, вони дедалі менше часу займалися сільським господарством, виконували роботу на замовлення, обмінювали власну продукцію, намагалися віднайти шляхи її реалізації. тому ремісники йшли в такі місця, де можна було і продати свої вироби, і придбати необхідну для роботи сировину. саме із сільських ремісників склалося первісне населення середньовічних міст, де ремесло набуло самостійного розвитку. у містах також осідали купці та селяни-втікачі.

нові міста поступово виникали на руїнах античних поселень або на їхніх околицях, біля замків і фортець, монастирів і єпископських резиденцій, на перехрестях шляхів, біля перевалів, річкових переправ і мостів, на берегах, зручних для швартування суден. міста розросталися швидко, однак украй нерівномірно. спочатку вони з'явилися в італії (венеція, генуя, неаполь, флоренція) та франції (арль, марсель, тулуза). далі почали виникати міста па території ії (кембридж, оксфорд), німеччини (вальдорф, мюльгаузеи, ттобінген), нідерландів (аррас, брюгге, гент). а найпізніше, хіі-хііі ст., постали міста в скандинавських країнах, ірландії, угорщині, на території дунайських князівств.

найбільше міст було в італії та фландрії. чимало міст розросталося вздовж берегів рейну і дунаю.

отже, наприкінці xv ст. всі західноєвропейські країни мали численні міські поселення, які були місцями жвавого товарного обміну з довколишніми селами.

вивчаємо джерела

объяснение:

в конце xviii века вплоть до великой французской революции между народные, конфликты продолжали решать с династических войн. последующие века выработали иные механизмы разрешения противоречий между странами, например, между народные организации вроде оон. однако для этого потребовалось одно самое важное условие: люди захотели жить в полном мире, захотели отказаться от войн в конце xviii столетия жить без войн страны не хотели. сражения тогда были не такими жестокими и разрушительными. да, без потерь не обходилось. но были люди, которые большую часть жизни проводили на войне, при этом успевали состариться и умирали своей смертью, а не от пули или клинка. война того времени требовала от государства не такого напряжения всех сил, как современная, потому военная добыча вполне могла оказаться больше затрат в общем тогда война была риском, азартной игрой, которую монархи, да и многие их воины не хотели прекращать. только когда война стала заведомым проигрышем для обеих сторон, когда убытки стали .значительно превышать преимущества, страны стали разрабатывать международные механизмы для предотвращения войн.