Опис предмета у художньому та науковому стилях

Яслухаю джмелика як приємно лежати в траві та слухати, що відбувається довкола. ось далеко промчало авто. десь угорі на дереві обізвалася синичка: цінь-цінь! ніби каже: «поглянь, я тут! » у траві, якщо лежати й уважно її розглядати, можна побачити безліч різних комашок, жучків, маленьких метеликів. та раптом серед мовчазного трав'яного населення я почув дивний звук. спершу подумав, що то десь далеко у високостях літак летить собі. аж ні, це десь поруч! роззираюсь і завмираю від несподіванки, бо прямо переді мною сів на квітку джмелик. він був ще невеличким, я подумав, мабуть, він перший раз вилетів знайомитися зі світом. джмелик був так близько, що я мав нагоду роздивитися його з усіх боків. він був такий собі — «качок» — товстенький, серйозний, діловий. чорні лапки миттю ніби прилипали до пелюсток квіток. чорні поблискували на його голові, а вусики-антени щось вишукували в просторі. і звичайно ж, дуже красиве волохате вбрання в чорну та жовту смужечку. мені здалося, що джмелик насолоджувався своїм приглушеним дзижчанням і продовжував вкотре перелітати з квітки на квітку. а може, він співав пісню й був вдячний мені як слухачеві. я лежав у траві і слухав джмелика.

весна. біля річкі росте висока, кучерява верба. навесні іі квіточки розквітають немов золоті сережки. листочки ніжні,молоді, загострені. гілочки довгі і гнучкі. потім замість сережок з*являються м*якенькі котики-вуркотики. вони як ніжний пушок. де росте верба там срібліє вода.