Устройство христианской церкви

ответ:

це́рковь,  христианский храм  (от  греч.  κυριακη (οικια)  — «(дом) господа»)  —  культовое сооружение, предназначенное для собрания христиан, совершения  богослужений  и религиозных обрядов.

главный храм города или монастыря обычно называется  собором  (соборным храмом);   кафедральным собором  принято называть храм, где находится  кафедра  правящего  епископа  (архиерея).

храмы старались строить на возвышенных местах.[1]

внутреннее устройство храмов  церквей  состоит из  алтарной части  и примыкающего к нему помещения для молящихся.  лютеранские  и    храмы принципы устройства внутреннего пространства, а также элементы во внутренней и внешней архитектуре, унаследовали от сохранившихся традиций  единой христианской церкви  (до  раскола 1054 года). в молитвенных домах других  протестантских  конфессий алтарей нет, как нет и чётких правил по внутренней организации.

православный или католический храм состоит из нескольких взаимосвязанных частей: см.  капелла,  крипта,  придел.

существуют также  передвижные храмы.

Після гетьманування івана  мазепи  правобережна україна виявилась ізольованою від  гетьманщини. до цього спрямовувалась  політика  росії і польщі. польські магнати, які переважно походили з давніх українських родів (вишневецькі, потоцькі, чорторийські, любомирські та інші), розширювали свої володіння і намагались захопити в свої руки іння всім життям країни. протистояти цьому процесу не було кому. українська знать і шляхта були переважно полонізовані,православна  церква  зосередилась на суто церковних справах, і тільки греко-католицька церква на західноукраїнських землях стала єдиним осередком українського життя.   – соціальний рух на правобережжі у хvііі столітті. причина повстання полягає в тому, що народні маси, серед яких ще жили традиції козацької волі, не хотіли коритися  владі  панів і зі зброєю в руках виступали проти поневолення. учасниками були переважно незаможні селяни, наймані робітники, дрібна шляхта й нижче духовенство.    діяли невеликими загонами, застосовуючи тактику партизанської боротьби, несподівані напади і стрімкі рейди на панські маєтки. перший вибух повстання стався в 1734 р., коли російська армія разом з козацькими полками увійшла на правобережжя, щоб підтримати кандидатуру августа ііі на польську корону. влітку 1734 р. на престол у польщі сів ставленик росії август ііі, і на прохання польських магнатів російське військо легко розбило повстанців. в 1750 р. рух спалахнув з новою силою, проте неспроможність створити цілісну організацію, а також відсутність плану дій спричинили поразку повстання. коліївщина  – найвідоміший виступ ів 1768 року. основною його силою було  селянство. це повстання спричинили декілька факторів: по-перше,  в південній київщині, де зародилась коліївщина, селяни довше користувались свободою від панських повинностей (ця територія була заселена пізніше від інших частин правобережжя). по-друге,  панське господарство переживало складні часи перенесення збіжжевих ринків з-над до чорного моря. по-третє,  значний вплив на селян мала близькість вільного запоріжжя. по-четверте,  на півдні київщини загострилися  релігійнісуперечності. на оборону православної церкви стала російська царицякатерина  іі. саме тоді польська шляхта, вороже настроєна до росії, організувала  конфедерацію  в м. барі (містечко на вінниччині). в цей момент підняли повстання, розраховуючи на російську . відомими ватажками  стали  максим залізняк  та іван  гонта. здобувши умань, вони вчинили жорстоку різанину панів, євреїв, католицького духовенства. рух набрав великих розмірів, але зорганізувати повстанців в одну армію не пощастило. з іншого боку, росія не виправдала надій. генерал кречетніков, йдучи на повстанцям, спочатку ніби виявляв прихильність до них, але потім за завданням катерини іі наказав заарештувати ватажків і віддати їх польському судові. гонту було піддано тортурам і покарано  смертю, а залізняка заслано в сибір. причинами поразки було те, що  царизм вів двозначну політику щодо соціальних рухів на правобережжі. з одного боку, він бачив у русі процес дестабілізації та ослаблення польщі, з іншого – боявся, щоб народний виступ не перекинувся на лівобережну україну. коліївщина (від слів «кіл», «колоти», «колій») була стихійним і погано організованим повстанням. але об’єктивно вона сприяла возз’єднанню правобережної україни з лівобережною, що відбулося в кінці xviii ст. рух мав великий вплив на піднесення  національно-визвольного руху в  галичині. опришківство  – визвольний рух у галичині, який розпочався вже у хvі столітті і був викликаний посиленням  експлуатаціїселянства й національного гніту. опришки використовували методи партизанської боротьби, діяли невеликими загонами, користувалися масовою підтримкою населення. найбільшого розмаху опришківський рух набрав у 30-ті – 40-ві роки хvііі ст. під проводом  олекси довбуша  (загинув 1745 згодом опришківський рух очолювали і. бойчук, в. баюрак, п. орфенюк. отже, опришківство було невід’ємною течією національно-визвольного руху всього народу, підточувало підвалини кріпосницького ладу, мало антипольське, антишляхетське спрямування.