Коротке повідомлення з міфологіі месопотамії про підземний світ

відповідь:

в месопотамії, як і всюди на стародавньому сході, релігія та міфологія були панівною формою осмислення людиною зовнішнього світу то свого місця в ньому. однак, на думку американського ассиріолога л.оппенхейма, набожність тамтешнього населення була порівняно невисокою

пересічний громадянин займався у повсякденному житті культовою практикою мало, цей обов'язок лежав майже виключно на цареві та жерцях. до того ж, як вважають дослідники, месопотамська релігія в іі тис до н. е. "втратила свій яскраво виражений характер і набула явних ознак ідеології, спрямованою головно на освячення єдності монархії.

населення месопотамії не розділяло світ на живий і мертвий, реальний та ілюзорний. все, що можна відчути, виразити чи просто уявити, воно наділяло душею, здатністю мислити і діяти.

в його уявленні світ буквально кишів найрізноманітнішими богами та духами. кожне місто чи село, кожна сім'я, кожна людина мали своїх богів-покровителів - великих, могутніх і мудрих, проте не позбавлених людських пороків, здатних навіть на аморальні вчинки.

релігія та міфологія відображали зміни в суспільному житі. так, перехід від кочового скотарства до землеробства знайшло відображення в релігійному міфі про сварку між богом тваринництва лахаром і богинею землеробства ашнан, з якої переможцем вийшла ашнан. втім, жіноче божество рано святкувало перемогу. коли в касситську добу територіальна община у вавилонії змінилася патріархально-сімейною, престиж більшості архаїчних богинь (виняток становили богиня кохання іштар та богиня лікування гула) підупав, "чоловік став всесильним господарем не лише в земному житті, а й у царстві богів".

спостерігаласвплив політичних процесів у містах-державах месопотамії на сферу релігійного життя виразно проглядається в релігійному міфи про вавилонського бога мандука. згідно з цим міфом, до світо утворення існував первісний хаос у вигляді страшних чудовиськ апсу, мумму та тіамат. із хаосу народилися боги, які вирішили впорядкувати його. коли про їхні наміри довідалася тіамат, вона вирішила знищити любителів порядку, виставивши проти них декілька страховиськ та переманивши на свій бік одного з богів - кінгу.

боги звернулися за підтримкою до найсильнішого серед них - мардука. той зажадав, щоб боги визнали його за старшого, коли він переможе тіамат та її посіпак. безвихідь богів змусила богів пристати на цю зухвалу вимогу. мардук, ясна річь, вийшов переможцем у смертельному двобої з силами зла, після чого створив із мертвих тіл тіамат і компанії всесвіт, а з глини, замішаної на крові кінгу, коханця тіамат, виліпив людину. так своєрідно осмислила міфотворчість перетворення вавилона на політичний центр месопотамії.

виразно позначилася на релігійно-міфологічному світогляді населення месопотамії також поява класів і держави. світ почав уявлятися шумеро-вавилонцям космічною державою, соціальну еліту якої становили боги, людям же випало бути їхніми слугами й рабами.

я централізація культу, яка виявилася не у відмиранні "старих" культів, а в синтезі їх із новими. релігійному синкретизму сприяла традиція нав'язування завойовником своїх культів підкореному населенню та панування столичних культів.

релігія в месопотамії була поставлена на службу царській владі, проголошувала її то особу царя священною (вавилонського царя хаммурапі, наприклад, зображували поряд із сонячним богом шамашем і називали "божественним царем, якому по праву належать скіпетр і корона"). у вавилоні на царство коронувалися перед золотою статуєю мардука, що символізувало передачу царських регалій саме цим богом. обряд коронації завершувався "священним шлюбом" царя й верховної жриці, що символізував шлюб мардука з богинею серпанітум. цей ритуал дістався вавилонцям у спадок від шумерів, чиї царі на новорічне свято задля забезпечення родючості землі й жиночої утроби вступали в шлюб із жрицею храму богині іннани.

пояснення: