Іть написати твір на тему: життя данне людині для добрих справ.

Людське неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.люди, їх мі всі вони зовсім різні і чимось неповторні. вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.так, життя кожної людини–це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними кольорами, як у пісні „червоне - то любов, а чорне - то журба” й справді, кожне життя здається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки – пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері – землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. тому, щоб усе було, як задумано, кожна людина повинна замислитись: «що вона може для цього зробити? » кожен, напевне, хоче жити в світі, де панує мир та злагода, але, на жаль, це все - утопія. безперечно, всі прагнуть кращого життя, але не кожен прагне до цього. дехто робить шляхетні вчинки, але це для піару, щоб бути "білим та пухнастим" в очах людей. завжди за добрі справи людина чекає на винагороду, та це не правильно. за таких умов, ваш вчинок не принесе нікому користі. але хіба це когось хвилює? у більшості випадків - ні. та іноді зустрічаються люди, яким не байдужа доля інших. вони є життєрадісними і, зазвичай, обирають професії, які служать людям. це вчителі, лікарі,  

я люблю тільки суху золоту осінь. так як можна любити стан легкої світлого суму. але сумувати 3 місяці - це занадто багато. люблю коли палять листя, люблю коли в лісі шашлик у золотому октябре.люлю навіть коли дощ, а я під широким парасолькою. але все це чомусь навіть у процесі сприймається як світлі спогади. просто восени дуже гостро відчуваєш як летить час. навіть взимку не так сумно, тому що після зими чекаєш весни, а осінь - це відхід,