Всем ) мне,мне нужно написать на украинском языке твір на тему "чому слов'яни поклонялися землі,деревам,воді або камінню? "іть будь ласка)напишіть або пришліть силку з невеличким твором)буду дуже вдячна))

Землі, каменям, деревам, вогню і водним джерелам слов’яни продовжували поклонятися ще в xv—xvi століттях.землю слов’яни вшановували не лише в язичницькі часи, але й багато століть потому. плодючість землі, її здатність го­дувати людей робили її в очах людини справжньою матір’ю.спільні для європейських міфів уявлення про те, що небо і земля — подружжя, що небо запліднює землю дощем і після закінчення терміну вона розроджується новим урожаєм, іс­нували й у слов’ян. в одному з давньоруських заклинань го­вориться: «ти, небо, батько, ти, земля, мати». з культом ма-тері-землі пов’язаний давній звичай брати з собою рідну землю, вирушаючи в путь, ідучи надовго з дому (наприклад, на заробіт­ки) або переселяючись в інші місця. при цьому жменьку землі вигрі з-під печі, іншу — з-під стовпа, на якому тримають­ся ворота, а третю брали з перехрестя доріг. під час закладан­ня будинку на новому місці жменьку рідної землі висипали під , вважаючи, що вона захистить від напастей і допо­може родині на чужині.вшановуючи матір-землю, наші предки поклонялися й воді. у давньоруських рукописах можна прочитати про мо­литви й гадання біля води, про лікування нею, укладення шлюбів і союзів і принесення клятв, жертвопринесення воді, в тому числі й людські.у стародавній русі поклонялися багатьом деревам, але перш за все дубові, який був священним деревом громоверж­ця перуна. про жертвопринесення дубу свідчили ще візантій­ські джерела. під величезним дубом, що ріс на острові хорти­ця, слов’яни приносили в жертву живих півнів, шматки хліба і м’ясо.збереглися відомості про існування в стародавній русі свя­щенних гаїв. у священних гаях не можна було не тільки виру­бувати живі дерева, але й рубати на дрова сухостій і бурелом — усе повинно було згнивати на місці, всередині самого гаю. на гілки священних дерев у якості приношень селяни вішали хус­тки, стрічки, шматки полотна або рушники з проханнями про позбавлення від хвороби або як подяку за зцілення. в народі ходила велика кількість оповідань про страшні кари, які спіт­кали тих, хто намагався зрубати дерево в священнім гаю,— од­них знайшла смерть на місці, інші осліпли, зламали руки або ноги, померли від тяжких хвороб.стародавні слов’яни вшановували камені, вбачаючи в них опору, основу світу, символ світової гори. пізніше вшановуван­ня культових каменів у народній культурі почало пов’язуватися з іменами християнських святих або легендарних героїв: бо­городиці, св. параскеви, преподобного феодора, св. афанасія та інших. (353 сл.)      (із книги «світ міфології»)

Багато разів я бачив, як мама, старі фотографії, надовго замис­лювалась, коли попадалося шкільне фото з її однокласниками. одного разу я за­питав, про що вона думає, коли дивиться на таке фото. а вона відповіла якось загадково: «те, що відчуваю в такі хвилини, ти змо­жеш зрозуміти тільки тоді, коли сам закінчиш школу. а поки що цінуй свою шкільну родину». «шкільну родину? » — перепитав я. «так, шкільну родину, — повторила мама. — скільки пісень написано на тему стосунків між одноклас­никами. всі автори, немов змовившись, називають однокласників «шкільною родиною». чудово, коли учні почуваються єдиним