Твір на тему сатира в романі майстер і маргарита​

ответ:

роман починається з того, що берліоз та його друг, поет іван бездомний, відпочивають у парку, а коли до них підходить воланд, вони ставляться до нього насторожено. чому? друзі вважають, що він шпигун, ворог для радянських людей, адже він іноземець. і хоча берліозу, як освіченій людині, цікаво поспілкуватись з воландом, він повинен грати під "дудку" радянської моралі.

слідкуючи далі за розмовою цих особистостей, ми бачимо ще один сатиричний момент. берліоз та бездомний намагаються переконати "іноземця", що ісуса христа не існувало, а історії про нього звичайна вигадка. читаючи ці рядки, ми розуміємо своєю духовною сутністю, що люди забули про бога, про вічні цінності, а це неминуче веде до трагедій.

письменник також висміює бажання людей до легкої наживи. це добре видно в епізоді, де описується виступ воланда з його свитою у вар'єте. люди ловлять червінці, вважаючи їх справжніми. жінки обмінюють свої сукні та черевики на новіші, красивіші. а в кінці сеансу це все виявляється оманою, і люди залишаються ні з чим.

питання цензури булгаков також висвітлив у своєму творі. коли майстер написав свій роман про понтія пілата, на нього так почали тиснути, що він змушений був кудись зникнути. бо одного пізнього вечора він міг почути стукіт у двері чи у вікно. багато людей знало, що означає цей стукіт, але в ті часи про це не говорилось. тільки маргарита, яка вже не зважала на різні соціальні та політичні умовності, відверто сказала пізньому гостю, що попереднього пожильця заарештували.

На берегу чёрного моря, там, где кавказские горы подымаются от берега к небу, жила в каменной хижине одна старушка, по имени анисья. хижина стояла среди цветочного поля, на котором росли розы. невдалеке от цветочного поля находился пчельник, и там также издавна жил пчеловод дедушка ульян. дедушка ульян говорил, что когда он ещё молод был и приехал на кавказскую сторону, то анисья уже была старой бабушкой, и никто тогда не знал, сколько анисье лет, с каких пор она живёт на свете. сама анисья тоже не могла этого сказать, потому что забыла. помнила она только, что в её время горы были молодые и не покрыты лесом. так она сказала когда-то одному путешественнику, а тот напечатал её слова в своей книге. но и путешественник тот давно умер, а книгу все забыли. дедушка ульян приходил раз в год в гости к анисье; он приносил ей мёду, чинил ей обувь, осматривал, не худым ли стало ведро, и перекладывал черепицу на крыше хижины, чтобы внутрь жилища не проникал дождь. потом они садились на камень у входа в жилище и беседовали по душам. старый ульян знал, что едва ли он придёт в гости к анисье на следующий год: он уже был стар и знал, что ему наступала пора помирать. в последний раз, как виделся ульян с анисьей, он рассмотрел, что железная дужка очков, которые носила анисья, стала тонкой, слабее нитки, и вот-вот сломается, - дужка истёрлась от времени о переносицу анисьи. тогда ульян укрепил дужку проволокой, чтоб очки ещё служили и через них можно было смотреть на всё, что есть на свете.