Дуже ! , дуже швидкотвір на тему айвенго хто такий справжній лицар ​

вальтер скотт — одне із найвідоміших імен у світовій літературі.

свою літературну діяльність він розпочав як автор поем і , які зробили його одним із найбільш популярних і улюблених поетів великобританії. проте в історію літератури він увійшов насамперед як творець жанру історичного роману. уперше в світовій літературі вальтер скотт створив роман про минуле з погляду сучасності, оцінюючи та досліджуючи минуле на основі досвіду і знань, набутих людством. саме таким є роман "айвенго", який відкриває цілий цикл романів з історії ії на різних етапах. він розповідає про часи володарювання короля річарда левове серце, про ті далекі й буремні роки, коли ія ще тільки почала формуватися як держава, зображує національний розбрат, інтриги, що панували у тодішній ії, політичні міжусобиці, тяжке становище низів. звичайно, роман пронизує сюжетна лінія кохання та сімейних негараздів. проте за приватною сімейною ситуацією проступає зіткнення не тільки особистих, а й політичних інтересів, різних суспільних позицій.

серед цього розбрату, сварок, непорозуміння, жорстокості, безладдя й інтриг яскравим променем висвітлюється образ головного героя роману — вілфреда айвенго.

він належить до шанованого старовинного роду саксів. батько його — седрик — справжній патріот, щира, смілива й чесна людина. незважаючи на те що айвенго ще дуже молодий, ніхто з його однолітків не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. айвенго усім серцем покохав леді ровену — вихованку свого батька, але той мав намір одружити її з ательстаном конінсбурзьким, недалеким, тупим нащадком королівського роду, бо хотів поставити його на чолі визвольного руху саксів. ательстан викликає у багатьох людей недовіру, тому й вирішує седрик одружити його з останньою представницею роду короля альфреда — леді ровеною. але леді ровена покохала айвенго, який відповідав їй взаємністю. і тоді розгніваний седрик позбавив свого сина айвенго спадщини й вигнав його з дому. вілфред стає лицарем, вірно служить королю річарду, захищає честь короля і його хоробрих воїнів, коли після хрестового походу таємно з'являється у рідному домі в одязі паломника. від імені айвенго він приймає виклик від гордовитого, пихатого храмовника бріана де буагельберга. людина виключно чесна й порядна, айвенго попереджає про небезпеку єврея ісаака, з яким хотів розправитись. бріан де буагельберг і є йому вийти із замку й дістатися до безпечного місця. дякуючи айвенго за порятунок, ісаак дає йому адресу свого друга, який може забезпечити лицаря конем, спорядженням, щоб той мав змогу взяти участь у лицарському турнірі при ашбі. цей турнір збирав усіх найкращих ійських лицарів. проводився він у присутності принца джона.

объяснение:

Природа в творчестве а. а. фета и ф. и. тютчева творчество тютчева и фета, этих двух замечательных поэтов второй половины xix века, взаимосвязано. нельзя не вспомнить, что тютчев и фет глубоко уважали и ценили друг друга. тютчев' высоко отзывался о поэтическом даре своего младше­го современника: великой матерью любимый, стократ завидней твой удел: не раз под оболочкой зримой ты самое ее узрел. в свою очередь, фет глубоко почитал тютчева, видел в нем для себя образец творческого духа. в одном из посланий тютчеву фет обращается к нему: «мой обожаемый поэт» . в стихотворении «на книжке стихотворений тютчева» автор пишет: здесь духа мощного господство, здесь утонченный жизни цвет. такая взаимная симпатия поэтов имеет под. собой много при' чин. фет и тютчев исповедовали доктрину «чистого искусства» , с которой спорили в тот период демократически настроенные поэты некрасовской школы. в творчестве обоих поэтов большое место за­нимает природа. обоих поэтов отличает внутренняя близость к при­роде, гармония с ней, тонкое понимание природной жизни. традиционным для является отождествле­ние картин природы с определенным настроением и состоянием че­ловеческой души. этот прием образного параллелизма широко ис­пользовали жуковский, пушкин и лермонтов. эту же традицию продолжают в своих стихах фет и тютчев. так, тютчев в стихотво­рении «осенний вечер» сравнивает природу с измучен­ной человеческой душой. поэту удалось с изумительной точностью передать болезненную красоту осени, вызывающую одновременно и восхищение, и грусть. особенно характерны для тютчева смелые, но всегда верные эпитеты: «зловещий блеск и пестрота дерев» , «грустно сиротеющая земля» . и в человеческих чувствах поэт нахо­дит соответствие настроению, царящему в природе: ущерб, изнеможены — и на всем та кроткая улыбка увяданья, что в существе разумном мы зовем божественной стыдливостью страданья. это стихотворение явно перекликается с пушкинской «осе­нью» , где «унылая пора» сравнивается с «чахоточной девой» , крот­кой и прекрасной в своей болезни. прием образного параллелизма мы встречаем и у фета. причем чаще всего этот прием фет использует как бы в скрытой форме, опираясь прежде всего на ассоциативные связи, а не на открытое сопоставление природы и человеческой души. в качестве примера можно стихотворение «ярким солнцем в лесу пламенеет » . прежде всего это, конечно, шедевр «импрессионист­ской» лирики фета. ельник в стихотворении шатается, напоминая поэту «пьяных гигантов столпившийся хор» . конечно, на самом деле ели стоят неподвижно, но поэту удается точно передать то, ка­кими они кажутся в неверных отблесках костра. в стихотворении использована «кольцевая» композиция: оно начинается и заканчи­вается изображением горящего костра. многие детали стихотворе­ния символичны, и это позволяет увидеть в описании костра, угаса­ющего днем и разгорающегося ночью, некий скрытый смысл. в самом деле, что это за костер, в свете которого оживают даже дере­вья, тепло которого проникает «до костей и до сердца» , отгоняя все житейские тревоги? не символ ли это огня творчества, который даже под гнетом будничной жизни «будет теплиться скупо, лениво» в душе поэта? весьма интересно используется прием образного параллелизма в другом стихотворении фета «шепот, робкое » . здесь поэт изображает любовное свидание, которое как бы переплетается с картинами ночного сада, соловьиными трелями и разгорающейся зарей. природа в стихотворении предстает участницей жизни влюб­ленных, она понять их чувства и придает им особую поэ­тичность и таинственность. наряду с образным параллелизмом в изображении природы фета и тютчева роднят и общие мотивы природных стихий. это прежде всего описание звезд, моря и огня. в образе звездного неба для тютчева