Що таке зменшувально-пестливі слова

  форма  слова, що вживається для передачі основного значення слова з відтінком зменшуваності або ніжності і близьких почуттів. для  української мови  характерне широке вживання зменшувальних форм, причому не тільки у  фольклорі, де димінутив часто є засобом вираження художньої мови (козаче́ньки, се́рденько, лебі́донька), а й у побуті, особливо у материнській мові до дітей. найчастішим випадком вживання димінутиву є зменшувальні форми власних імен (оленка, олюсь, петрик, петрусь). використання зменшувальної форми іноді є іменнику яскравіше передати ознаки предмету, наприклад, "килим" -> "килимок", "килимочок" звучить краще ніж  словосполучення  "невеличкий килим". прикметною унікальністю української мови є те, що на відміну від переважної більшості мов світу, де зустрічаються димінутиви  іменників  і рідше  прикметників  (веселе́нький, червоне́нький), в українській мові є випадки зменшувальних форм  дієслів  — наприклад,  спа́тоньки, ї́стоньки.

будь-яка сім’я має свої власні традиції , які шануються і дотримуються з покоління в покоління. моя сім’я також має цілий ряд звичаїв , які дуже душевні , красиві і цікаві.

у числі таких традицій – щовечірнє чаювання . на жаль , темпи сьогоднішнього життя не дозволяють нашій сім’ї збиратися всім разом на вечерю , і кожен , хто повертається з роботи або навчання , може поїсти у своєму власному режимі. але яким би пізнім ні був час для загального збору сімейства , чаювання ніколи не скасовується .

ми збираємося на кухні , зручно розташувавшись на м’якому куточку. а на столі , м’яко освітленому лампою під квітчастим абажуром , розставляються звичний чайний сервіз. поширюється аромат усіма нами улюбленого гарячого чаю , у вазочках спокусливі солодощі. по неділях на кухонному столі царює здобний пиріг.

неспішно попиваючи чай , ми ділимося своїми враженнями про минулий день , слухаємо поради старших , насолоджуємося смаком і тишею умиротворення . я дуже люблю такі вечори . це світло , теплота і затишок немов обгороджують від складнощів нинішньої життя.

ще однією улюбленою моєю традицією є походи на природу в день восьмого березня. складно сказати , з яких пір в нашій родині існує такий звичай . але день цей обраний не випадково. початок березня – період найкапризнішої погоди , і цей день завжди непередбачуваний. щороку дуже весело і хвилююче чекати , чи піде у цей день мокрий сніжок , прогляне чи крізь голі гілки дерев несміливе сонечко , або природа пригрозить нам поривчастим і пронизливим вітром .

проте , це зовсім не перешкода для прогулянки на свіжому повітрі , і після ситного і смачного сніданку , привітання жінок і вручення красивих і приємних подарунків ми незмінно вирушаємо за місто , щоб насолодитися   якпробуджується від зимового сну природа , побачити перші весняні прояви .

у лісі ми намагаємося більше рухатися , щоб не замерзнути. якщо ще лежить сніг , катаємося на бігових лижах , якщо земля вже суха , граємо в м’яч або інші рухливі ігри . потім ми п’ємо чай або кавуз великого термоса і підкріплюємося захопленими з дому .

це прекрасна традиція , яку наша сім’я дотримується неухильно. приємно , що у нас ніколи не виникає питання , як провести міжнародний жіноче свято , і всі ми в цей день нескінченно щасливі.