Чого мене навчає творчiсть т.шевченка
​

ответ:

бути патріотом своєї країни

ответ: він один із тих поетів, які не боялися висловлювати свою думку, прославляти україну, засуджувати її катів. мабуть, через це його вважають батьком україни, через це його «кобзар» є у кожній українській оселі, тому його творчість така близька кожному.

якби мене запитали: «коли саме творчість тараса шевченка з’явилась у моєму житті? », я б, мабуть, не змогла дати точної відповіді. він був у моєму житті завжди. з раннього дитинства мої батьки, читали мені вірші кобзаря. пам’ятаю, як приїхавши, одного разу, до бабусі в село, я стала на стілець, і почала розповідати «садок вишневий». тоді я була переконана, що цей вірш написаний саме про наш садок. той, у якому ми так любили збиратися сім’єю. там, де тато, узявши мене на коліна, неодноразово розповідав про великого генія, про шевченка.

ішов час, я дорослішала, а разом з тим і дорослішали вірші, які я читала. якоїсь миті мені стало жаль катерину із однойменної повісті, я перейнялася долею жінки-матері, яку можна побачити у багатьох творах письменника. я поновому відкрила для себе україну. величну, з багатою історією державу, у якій жили чудові люди, яких, чомусь так хотіли знищити. кожен твір, який я читала, змушував замислитись, роздумувати, відчути. я дотепер пам’ятаю ті відчуття, коли вперше прочитала «розриту могилу» і «великий льох». мене немов охопили мурахи. стало страшно, що все це відбувалося на нашій землі.щоразу, як я перечитувала твори великого кобзаря, знаходила у них щось нове, щось таке, чого не помічала раніше. у кожному своєму вірші він висловлює надію. надію на те, що колись україна стане вільною, що настане суд над панами. він показує нам, як потрібно любити свою землю, вірити у її світле майбутнє. чого тільки вартий уривок : «я так її, я так люблю мою україну убогу, що проклену святого бога, за неї душу погублю». мене одразу охоплює думка – а як люблю її я? чи готова я зробити хоч щось для своєї батьківщини.

вірші тараса шевченка – це національне надбання. вони, як і сам тарас григорович, немов той вічний вогонь, що ніколи не згасне у серцях людей. житимуть у душі кожної свідомої людини. даватимуть стимул і надію.

объяснение: надеюсь