Твiр на тему сам я вiльний i нiколи не зламав чужої волі (за твором л.українки давня казка)

ответ: з давнiх часiв лiтература i, зокрема, поезiя вiдiгравала важливу роль в життi людей. змалку дитина чує колисковi, народнi пiснi, вiршi, якi протягом вiкiв створювали справжнi майстри слова. ми можемо не помiчати цього, але поезiя є весь наш життєвий шлях. саме тому всiх поетiв так хвилює тема призначення поета i поезiï.леся украïнка, украïнська поетеса, вiдома далеко за межами нашоï батькiвщини, в 1893 роцi написала поему "давня казка". хоча цей твiр написаний досить для сприйняття, проблеми, яких торкається авторка, простими не назвеш. у центрi поеми леся украïнка зобразила поета, який у своïх пiснях висловлює найзаповiтнiшi мрiï народу про волю та щастя. простi люди любили й поважали поета: i не був поет самотнiм, - до його малоï хати раз у раз ходила молодь пiснi-слова вислухати. з такоï поваги та любовi народу до спiвця можна зробити висновки, що той був дуже талановитий. а одного разу поет навiть написав серенаду на замовлення лицаря бертольдо, за якоï багач завоював серце своєï коханоï. але не тiльки для бертольдо вiршi поета вiдiгравали велику роль. у них розповiдалося про народне життя, тому весь народ запам'ятовував та повторював цi вiршi. спiвцi по мiстi ходять i пiснями люд морочать, все про рiвнiсть i про волю у пiснях вони торочать. вже й по тюрмах ïх саджають, та нiщо не є, ïх пiснi iдуть по людях, всяк пiснi тi переймає. за сюжетом поеми, лицар бертольдо з вiйськом вирiшив захопити неприступнi мури одного з мiст. але мiсто було могутнiм, а воïни бертольдо вже втомилися. у цей час перед вiйськом вийшли спiвцi та заспiвали пiсню, написану головним героєм - поетом. слова цiєï пiснi так надихнули воïнiв, що вони продовжили боротьбу та захопили неприступне мiсто. бертольдо пообiцяв поетовi велику нагороду, але вчинив безчесно та обiцянку свою не виконав. втiм, поет не потребував якоïсь матерiальноï нагороди за своï вiршi, тому що ця велика людина була здатна на самопожертву заради iнших. вiн знав: що б з ним не сталося, його вiршi будуть жити вiчно. навiть пiд час перебування у в'язницi поет вiдчував, що його думка лишилася на волi: та й в темницi буду вiльний, - маю думи-чарiвницi, що для них немає в свiтi нi застави, нi границi. i мого прудкого слова не затримає темниця, полетить воно по свiтi, наче тая вiльна птиця. на жаль, за життя поета його мрiя про вiльне життя народу не здiйснилася, проте народ пам'ятав його та його творчiсть.тема призначення поета i поезiï - ось основа поеми лесi украïнки "давня казка". авторка переконливо доводить нам, що можливостi правдивого поетичного слова безмежнi. для справжнього поета головне - не матерiальний свiт та його перевага, а свобода слова та вiльнiсть думки.

объяснение:

Отже , вона прийшла , довгоочікувана зима! добре пробігтися по морозцем в першу зимовий ранок ! вулиці , вчора ще по-осінньому похмурі , суцільно покриті білим снігом , і сонце переливається в ньому слепяшім блиском. химерний візерунок морозу ліг на вітрини магазинів і наглухо закриті вікна будинків , іній вкрив гілки тополь. глянеш чи вздовж вулиці , витягнувся рівною стрічкою , поблизу чи навколо себе подивишся , всюди все те ж : сніг , сніг , сніг. зрідка підіймається вітерець пощипує обличчя і вуха , зате як красиво все навколо! які ніжні , м'які сніжинки плавно кружляють у повітрі. як не колючий морозець , він теж приємний . чи не за те всі ми любимо зиму , що вона так само , як весна , наповнює груди хвилюючим почуттям . всі жваво , все яскраво в перетворює природу , все повно підбадьорливої ​​свіжості. так легко дихається і так добре на душі , що мимоволі посміхаєшся і хочеться сказати дружньо цьому дивовижному зимового ранку : «здрастуй , зима! »