natchiy03

15.10.2021 22:19

Литература

Есть ответ 👍

Складіть , будь ласка , план до оповідання "ласочка" всім буду вдячна ласочка. так сонце тільки-но червонило небо на сході, арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками. в лісі бродив туман, пі сонячним промінням, туркотіли припутні*, вистукували дзьобами дятли, а іноді лунко тріщало галуззя і було чути: хро- хря- арсен знав, що то вепри з виводками вепренят вертаються з нічного пасовиська у свої а одного разу, коли арсен, зігрітий сонцем, куняв у човні, то підводячи, то опускаючи голову, за спиною в нього почулося тоненьке скімлення. арсен прокинувсь і огледівся. високо на кручі, човна, схиливши голову набік, стояло лисеня. воно дивилося трохи здивованими і зовсім не хитрими очима. потім перевело погляд у задок човна і облизнулося: на дні, засланім травою, лежала риба. — ану! — сказав арсен і ляснув себе долонею по коліну. лисеня трохи позадкувало, проте не втекло. -бойове,— сказав арсен.— то що тобі — рибки закортіло? лисеня тоненько пискнуло. — ну, на вже,— арсен трохи подумав і додав: — рибина летіла вище лисеняти, але воно прудко підскочило й ухопило її передніми лапами. — молодця! — похвалив арсен і заходився міняти наживу. а коли озирнувся, лисеняти вже не було. однак наступного ранку воно прийшло знову. і знов арсен кинув рибину. одну, бо лисеня більше не просило. роз'єднай слова і прочитай. таквонийпотоваришували. незабаромлисенявже знало; щойогозватиласочкаіщоколиарсенкаже: «встань! » або «ляж! », тотребавстатийболягти. знало такожіте, щорибаінколинеклює.сидить-сидитьарсен, апоплавкинайоговуд каханіворухнуться. тоді ласочка нескімлилаінемолотилахвостикомпоземлі, якзавжди, побачившиучовнірибу, алягалавтравуіждала. арсенові набридалодивитисянанерухоміпоплавки, івінчасто-густозасипав. сидить і спить. а якось чує крізь сон: ласочка дзяволить*. прокинувся, аж поплавка на одній вудочці немає, поринув. а лисеня на кручі вухами пряде*, передніми лапами дрібушить-витанцьовує од нетерплячки. вхопив удочку, смик — є окунь. — на, ласочко, це ти спіймала! — весело сказав арсен і кинув окуня на кручу. з того дня він вже не боявся спати, бо як тільки поплавок ворухнеться, то ласочка його і розбудить. так вони й вдвох. потім настала довга-довга зима. ліс прибрався в іній та ожеледець. і не співали вже в ньому птахи, тільки вітер ночами завивав у гіллі. старий арсен уже не ходив на річку, але часом згадував ласочку: де-то вона тулиться в таку холоднечу? а весною, коли крига скресла і сонце вгріло землю, одніс арсен човна на річку, полагодив вудки і знову, як торік, сів ловити рибу — бабі та внукам на юшку. вудить та все озирається: чи нема, бува, ласочки? раз, і вдруге, і втретє — немає а вчетверте озирнувся — стоїть на кручі велика пухнаста лисиця з розумними, але зовсім не хитрими очима, а поруч неї — лисеня. — ласочко? — невпевнено покликав арсен. лисиця задріботіла передніми лапами, замолотила хвостиком по землі й лягла. лисеня ж, побачивши у човні рибку, облизнулося й тихенько заскімлило. — те-те- весело сказав арсен.— це що ж ви ходить: я увесь ваш рід годуватиму? і кинув на кручу рибину. лисеня спіймало її передніми лапами і стало їсти. а ласочка сиділа нерухомо, пильно стежачи за з того часу вони втрьох.