Порівняйте античне й середньовічне місто. у чому їхні головні відмінності? чому городяни на середніх віків називають людину нового типу? ​

Відповідь:

Історія Стародавньої Індії поділяється на чотири основні періоди: Індійський (XXIII-XVIII ст. до и. е.), Ведійський (XIII-VII ст. до н. е.), Буддійський (VI-ІП ст. до и. е.), Класичний (II ст. до н. е. - V ст. н. е.). Тогочасна територія Індії охоплювала територію сучасної Індії, Бангладеш, Непалу, Пакистану та Шрі-Ланки.

Перші поселення землеробів, виявлені в низькогірських західних районах долини р. Інд, масово почали виникати з середини Ш тис. до н. е. Одним із осередків цієї цивілізації було місто Харапп, звідки її назва - Хараппська. Вона існувала впродовж 2300-1700 рр. до н. е. Через тисячоліття в іншому регіоні та іншій історичній обстановці знову виникла цивілізація. Вона постала в Північно-Східній Індії, у долині р. Ганг, що було пов'язано з міграцією індоарійських племен. Вважається, що вони спершу потрапили в Іран, а потім в Індію.

Майже тисячоліття тривало освоєння аріями Північно-Східної Індії. Саме тоді санскритом було складено священні тексти Вед, тому цей період в індійській історії одержав назву Ведійського. Напівкочові арії під впливом місцевої землеробської культури стали переходити до осілого землеробського життя. До середини І тис. до н. е. весь басейн Гангу було обжито. У VHI ст. до н. е. тут виникли міста та численні держави з різним політичним устроєм - монархії, олігархії, республіки. Найсильнішими серед них були Koрнала та Магадха, остання перемогла в змаганні цих держав і завоювала низку сусідніх. Так була об'єднана вся Північна Індія.

Після загибелі Хараппської цивілізації в долині р. Інд існували численні карликові князівства, розпорошеністю яких скористалися перські царі з династії Ахеменідів і завоювали їх. Індійці сплачували персам колосальну данину - майже 9 т золота щорічно.

УIV ст. до н. е. після завоювання Перської імперії Александр Македонський вторгся в Індію. Він легко підкорив низку князівств, зібравши величезну данину.

Греко-македонські війська здобули блискучі перемоги, зокрема над військами пенджабських князів. Проте втома, складні кліматичні умови, нарешті звістка про те, що в долині Гангу перебуває півмільйонна північноіндійська армія, змусили Македонського відмовитися від завоювання Індії та повернути війська додому.

Значення походу греко-македонців полягало в тому, що Індія потрапила в орбіту економічного та культурного впливу Європи, а сама ознайомила останню зі своєю культурою.

Відразу після відступу основних сил Македонського, проти залишених ним військових гарнізонів індійці розпочали збройну боротьбу, яку очолив Чандрагупта. Зруйнувавши греко-македонські фортеці, він повернувся в долину Гангу і повалив там сильну династію Наплів, перед півмільйонною армією якої змушений був зупинитися Македонський. Чандрагупта заснував династію Маур'їв. Його перемога над сирійським царем забезпечила панування над нинішньою територією Афганістану та Белуджистану. Наступники Чандрагупти, особливо його внук Ашока, поширили свій вплив на сусідні держави.

Велетенська держава Ашоки, до складу якої не входив лише південь Індостану, була різноетнічною, полірелігійною імперією. Для зміцнення державної влади він розробив єдиний для всіх індійців релігійно-етичний кодекс, підтримував буддизм, який поширювався і за межами Індії та став першою світовою релігією. За його правління царська влада стала спадковою.

Спеціальним збірником постанов з управління державою регламентувалися всі сфери життя суспільства і держави. У ньому було узагальнено політичний досвід багатьох незалежних держав щодо судочинства, чиновництва, армії, оподаткування населення тощо. Проте держава Ашоки не була централізованим механізмом, про що свідчить її швидкий розпад після його смерті.

Нову сильну і єдину державу в Індії започаткувала династія Гуптів. П'ять її імператорів були висококультурними політиками.

Гупти - династія північних індійських правителів IV-VI ст,, володіння яких охопили на межі IV-Уст. майже всю Індо-Ганзьку долину та північну частину Декану. Ядром імперії була область Ма-гадха, а державною релігією - буддизм. Гупти як покровителі наук і мистецтв, а їхня держава відзначалася розквітом економіки та культури (особливо в галузі архітектури та літератури ), однак загальний занепад в Індії буддизму як релігійно-ідеологічної системи та невдалі виснажливі війни з північними та західними сусідами на початку VI ст. поклали край гуптському процвітанню. Послаблена строката імперія Гуптів швидко розпалася, а наприкінці VI ст. зникла і сама династія.

Ядро держави Гуптів становила долина Гангу, проте її звідусіль оточували васальні країни. Вона здобула вихід до Аравійського моря і встановила безпосередні зв'язки з цивілізованим Близьким Сходом. IV-V ст. вважаються "золотим віком Гуптів". Проте в середині V ст. внаслідок навали гунів імперія Гуптів розпалася на дрібні царства.