Які причини липневої революції

ответ:

объяснение:

від часу сходження на французький престол у 1824 році, король з династії бурбонів карл x проводив політику спрямовану на реставрацію абсолютної монархії, робив ставку здебільшого на представників аристократії, колишніх політичних емігрантів, так званих роялістів. французьке суспільство переживало значні зміни, викликані початком промислової революції, значно погіршилися умови життя бідніших прошарків населення. велике невдоволеня серед населення викликали закони впроваджені ультраконсервативною партією, зокрема закон про відшкодування емігрантам вартості маєтків, втрачених ними під час революції. потрібний для цього мільярд франків фактично витягнули з кишень буржуазії. не дивно, що заможні фінансисти тепер майже відкрито підтримували лібералів в їхній боротьбі з королівським свавіллям. іншим непопулярним кроком було впровадження смертної кари за богохульство спрямоване проти католицької церкви. ці закони також порушували статус-кво закріплені у хартії 1815 року.

палата депутатів відхилила королівський законопроект про зміну законів успадкування власності. у пресі розпочалася гаряча кампанія з осудом уряду консервативного прем'єра поліньяка та монархії, на що король відповів новим законопроектом, який фактично уводив цензуру преси. коли парламент знову відхилив ці законопроекти, карл x вирішив виявити твердість, розпустив парламент і намагався затягнути вибори нового складу палати. коли ж голосування нарешті відбулося, беззаперечну перемогу здобули ліберали, що гуртувалися навколо газети «національ», редактором якої був адольф тьєр.

30 квітня король розпустив паризьку національну гвардію, що також загострило протистояння між королем та ліберальною опозицією. 25 липня 1830 року карл x за порадою поліньяка підписав чотири «липневі ордонанси» — за якими скасував результати виборів, позбавив права голосувати торгівців і промисловців та фактично припинив дію конституційної хартії.

Перемещение гуннов на запад началось ещё с I века до н. э. В середине I века до н. э. часть гуннов признала себя зависимой от Китая, а часть откочевала на запад, в Южный Казахстан. На рубеже нашей эры гуннские элементы появляются на побережье Аральского моря, где они смешиваются с местным кочевым населением. Таким образом, уже в I веке н. э. гунны были восточными соседями аланов.

Новый напор кочевников на запад начался с III века, когда тунгусо-маньчжурские кочевники сянь-би стали теснить гуннов к укреплённым границам Китая и на запад, в степи Казахстана. Вторжение кочевников в Китай и делёж ими богатых провинций Китайской империи несколько ослабили напор с востока, но затем он усиливается снова.

Гунны разгромили закаспийских аланов, перешли Урал, Волгу и вторглись на территорию западных аланов, именовавшихся танаитами (поскольку они жили на берегах Танаиса — Дона