Есе в публіцистичному стилі на тему людської наполегливості. 15 і більше реченнь. якщо можете добре написати то пишіть, якщо ні то краще зовсім не писати! ​

объяснение:

люди — складні створіння. наш розум має здатність поєднувати біль та надію, щоб отримати щось справді прекрасне. наполегливість — це вміння продовжувати, не зважаючи на почуття. ви змушуєте себе рухатись далі навіть тоді, коли вам хочеться все кинути, і зупиняєтесь лише тоді, коли цілі досягнуто. я дивую себе щодня.

люди надто рано, тому що в них неправильні очікування щодо майбутніх результатів та щодо самих себе. вони думають, що все буде легко, і тому дивуються, коли це уявлення в результаті не відповідає реальності. вони духом, а їхній ентузіазм швидко розпорошується.

почніть свою подорож із правильних очікувань. і не применшуйте кількості часу, впродовж якого вона може тривати.

пам’ятайте, що легкого успіху не існує. очікуйте складного шляху, і ви морально підготуєтесь до зустрічі з реальними .

відданість справі повинна бути пропорційною розміру ваших бажань.

ви будете здивовані, скільки всього можна досягти, якщо вірити в себе. ейнштейн наполегливо продовжував вирішувати і, щоби впевнитись, що знайшов правильне рішення. якось він сказав: «я не розумніший за інших, просто довше сиджу за ».

весняні водитак щовесни. ідуть вони до свого човна, одмикають і веслують до незатоплених горбочків та острівців. ось перше сухе місце трапилося. не видно жодного зайця. проте скоро-таки надибають. заєць бігає по мокрій латці землі, і вуха в нього теж жалісливо стирчать.заєць хоче у воду скочити. весь він напружений, наполоханий, очі великі й опуклі. батько бере його обома руками, заєць здригається. вигляд у нього заляканий і безпорадний.а ген ще двоє зайців! нашорошили вуха, схожі на два вухаті пеньочки. і такі вони насторожені та безпорадні, так вони вражені тим несподіваним багатоводдям.батько ступає на острівець, зайці товчуться навколо нього.батько їх ловить і випускає на згірку за селом.тарасова криницямалим хлопцем тарас шевченко разом зі своїм дідом іваном ходив пішки до мотронинського монастиря, що недалеко від чигирина.ішли вони довго, хоч вийшли з дому ще вранці. надворі була спека, і подорожні притомилися. сіли, поїли, що бог послав, захотілося пити. ось неподалік вони й запримітили маленьке джерельце й почали розгрібати навколо. незабаром звідти забила вода. та ще ж яка смачна! напилися, відпочили й пішли далі.а впорядкована ними криничка залишилася й існує до наших днів, тамуючи спрагу багатьох людей, славиться своєю цілющою, смачною водою.і називають її люди тарасовою.