Складіть і запишіть 3 речення з словами яблунею, катрусею,землі.

ответ:

марічка та степан зустрілися сьогодні під яблунею.

сьогодні я з катрусею йду грати в волейбол.

і біг петро землі не відчуваючи

Найкращим відпочинком для мене є подорожі україною на автомобілі і, років за 15 таких подорожей, стосовно багатьох місць і міст нашої країни в мене склалось певні враження, частиною яких й захотілось поділитись. зазначу відразу, що це мої особисті суб’єктивні враження, тому попрошу на них не ображатись і активно не мінусувати і не закльовувати в коментах. отже, враження від деяких міст україни. львів.  це місто для мене особливе. місто – чудової архітектури, особливої оригінальної філософії; місто, де український дух є невід’ємною частиною є прогулявшись вулицями цього міста, відразу хочеш намалювати картину, написати музику чи віршіі, звичайно, наш, далеко не найкращий час, відклав на львові свій відбиток, символом якого для мене є скляна потвора укрсоцбанку павпроти пам’ятника міцкевичу, що нагадує синець під оком статного інтелігентного університетського київ.  в певному сенсі це рідне для мене місто, адже тут  пройшли студентські роки, залишились друзі і спогади молодості. це місто, яке  свого часу, мабуть, ні в чому не поступалось львову за інтелігентністю і  європейськістю. зараз – це випещений та самовдоволений    бізнесмен на бмв останньої моделі в дорогому  костюмі і в годиннику від «бріоні». і, коли ти починаєш бормотати йому щось про  студентські роки і спогади молодості, він поблажливо і неуважно слухає, думаючи  в цей час про свої бізнесові справи і час від часу відпові по своєму  «верту». він не такий пихатий як москвичі і завжди відповідає на дзвінки  родичів з провінції, питає про їх справи і здоров’я,    але жодною копійкою їм не , бо родичі  родичами, а бізнес бі  дніпропетровськ.  – франт, який в молодості пішов працювати на завод, але тільки заради того, щоб просунутись по номенклатурній драбині. в смутні часи він, «правильно» зорієнтувавшись, «нарубав бабла», сів у «лексус», купив круту квартиру, та в погоні за грошима вчасно так і не зміг зупинитись і весь час він десь поспішає, заробляючи гроші. але в ресторані цей респектабельний громадянини запросто може посадити пляму на брюки від дорого костюма і, не звертаючи на це жодної уваги, запросити на танець.  цьому франту, звичайно, далеченько до крутого київського бізнесмена, але при нагоді він завжди покаже, що теж не ликом шитий, хоча останнім часом він зазнає болючих ударів від необтяжених моральними законами вихідців шахтарського краю і йому приходиься терпіти, зціпивши зуби, чекаючи свого кривий ріг.  ну, звичайно, в першу чергу – це найдовше місто і гоки з «криворіжсталлю» («арселорміттал»), які зробили це місто найбільш забрудненим містом україни 2010 року. якщо не зважати на інтриги навколо гігантів індустрії, місто живе нехитрим життям пролетарія.    на відміну від дніпропетровського франта, цьому парню повезло він, також, пішов працювати на завод, але став тільки кваліфікованим робітником, який живе на свої 4-5 тис. на місяць і цілком задоволений життям. ні, час від часу він бормоче щось на адресу більш удачливого дніпропетровська, але це несерйозно. якщо ж ви почнете з ним розмову про політику чи мисецтва, то почуєте відповідь накшталт: «ми в університетах не обучались» або «начальству видніше». запоріжжя.    на перший погляд це копія бізнесмена-дніпропетровська, тільки менш удачлива – та ж показна розкіш, той же поспіх в погоні за грошима, правда, в дещо менших масштабах. але є два моменти, які суттєво різнять це місто. перший момент – це дніпрогес –  велична споруда, яку неможливо не помітити, будучи в запоріжжі, і яка викликає    захват своєю величчю і повагу до міста, в  якому розташована. саме дніпрогес дозволяє запоріжжю на рівних розмовляти з  більш удачливими бізнесменами – одесою, дніпропетровськом, харковом, бо він  (дніпрогес) є «екслюзивною» річчю, що в цих кругах дуже ціниться. іншим, більш значущим моментом є, звичайно, хортиця, що робить це місто взагалі особливим містом україни. проблема лише в тому, що процес замовчування хортиці протягом значного періоду і активне перетворення запоріжжя в індустріальне місто особисто мені нагадує    переучування в кращих традиціях радянської школи шульги на правшу. і місто майже навчилось бути правшою, тобто бути схожим на інші індустріальні міста, але з набуттям незалежності воно почало згадувати минуле і почався зворотній процес. і тепер це роздвоєння особистості доводить запоріжжя до нервових зривів на зразок пам’ятників сталіну.