70 .прочитайте речення.підкресліть головні і другорядні члени речення, надпишіть над кожним словом частину мови. зобразіть подане речення схематично. дайте загальну характеристику синтаксичній конструкції.
над водою хмарою нависли біло-сірі чайки,які то жалібно скиглять,а то й вигукують щось,ніби по-людському; часто до води, наче бджоли до квіток ,стараються схопити хоч сяку-таку поживу на льоту ,але їхні старання зводяться нанівець ,бо вони ніяк не встигають-вода надто прудка.

Як на мене, звичка ділити все на чорне і біле, упадати в край­нощі, категоричність суджень не дають змоги налагодити взаємо­розуміння між людьми. Зрозуміло, можна знайти вихід із ситуа­ції, коли людина вчинила неправильно й розуміє свою провину, однак зради, на мою думку, пробачати не можна.

По-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до Батьківщини. Якими б най- прекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує.

Яскравим прикладом може бути головний герой новели Мико­ли Хвильового «Я (Романтика)». Він стоїть перед вибором: уби­ти рідну матір і надалі служити революційним ідеалам чи ні. У будь-якому разі це буде зрадою або ідей партії, або ж самого се­бе. Перетворюючись на фанатичного пса тоталітарної системи, він убиває матір; і навіть те, що він виконував свій революційний обов’язок, його в жодному разі не виправдовує.

По-друге, пробачити таку людину — те саме, що й дозволити їй зраджувати знову, заохотити до аналогічних дій. Закономірно, що вона буде здатна вчинити так і наступного разу.

Прикладом з історії може бути те, як Юда зрадив Ісуса Христа за тридцять срібняків. Ісус знає, що це станеться, але все одно тримає його біля себе до кінця, виявляючи свою любов. Але, зви­чайно, Юду це не зупинило. Що мало статися, те сталося. І не бу­ло в грішника таких мук сумління, які б свідчили, що ця його зра­да остання.

Виходячи з наведених аргументів, можна зробити висновок, що виправдовувати зрадника не можна; зневаживши інших, він і сам утрачає довіру до себе. Якщо людина одного разу була здат­на на віроломність і продажність, то в подібних ситуаціях учи­нить так ще не раз.

Объяснение: