Будь ласка напишіть твір на тему : « айвенго та його друзі»

часто-густо сповнені іронії репліки кайдашихи, особливо до невісток: «лавріне! підстав своїй жінці під ноги стільчика, бач, не дістане руками й до половини діжі». їдка іронія звучить буквально в наступній репліці кайдашихи: «лавріне! утри жінці піт з лоба, а то ще в діжу покапає», а далі звертання до сина лунає вже саркастично:

«лавріне, утри лиш носа своїй жінці. он, бач, дядьки з носа ». так само саркастично звучать омелькові слова, звернені до кайдашихи, хоча насправді ними він характеризує не свою жінку, а «каторжні» западинці (пригадайте епізод, у якому віз перевернувся разом із кайдашихою): «та тут хоч спідницю скинь та й по яру бігай! ніхто не побачить, бо щось тут і хат не гурт видно».

рясніють сторінки повісті й зниженою лексикою, особливо в порівняннях: кайдашиха стала шута, як безрога корова; заквітчалась сіном, як вівця реп’яхами; ходить так легенько, наче в ступі горох товче; у химки очі, як у сови, а як ходить, то наче решетом горох точить.

комічного ефекту автор досягає, використовуючи мовну нісенітницю у ворожінні баби палажки: «сарандара, марандара, гаспида угас, василиска попер! амінь біжить, амінь кричить, аміня доганяє! »

зверніть увагу, герої повісті майже ніколи не сміються, сміється читач, але в тім то й річ, що, коли відзвучить сміх, на дні душі залишається сум. «сміх зі слізьми» є однією з рис української літератури — це відзначав і сам і. нечуй-левицький.