(15 )! надо написать небольшой твір (желательно не из интернета) на какую-то из этих тем:

1. повість і. франка "захар беркут" і сучасна україна.

2. кобзареве слово живе.

3.мій улюблений вірш із "кобзаря" т. шевченка.

4. уроки нашої історії(за повістю і. франка "захар беркут".

5. "як умру, то " т. шевченка- твір, що єднає минуле, теперішнє, майбутнє.

нужно!

ответ:

мій улюблений вірш із "кобзаря" т.шевченка

шевченко написав дуже багато віршів. та найбільше мені сподобався вірш "садок вишневий коло хати". вірш був створений у важких умовах, коли поет був у казематі . написаний попри всі заборони писати у 1847 році в санкт-петербурзі, коли думки автора линули далеко до рідного краю.

цей вірш припав мені до душі тим, з якою влучністю у ньому розповідається читачу про працьовитий народ, з яким трепетом розкривається краса рідної землі:

садок вишневий коло хати,

хрущі над вишнями гудуть,

плугатарі з плугами йдуть,

співають ідучи дівчата,

«сім’я, вечеря коло хати» ції строчкою автор закликає шанувати батьків , яких йому дуже не вистачало. не забувати українські звичаї. коли читаємо рядки вірша, можемо відчути ту затишну атмосферу і велику силу родини, коли всі збираються разом за столом.

від вірша віє спокоєм і впевненістю .ми уявляємо собі той вечір, чарівний спів солов’я, задушевні українські пісні дівчат, що линуть у вечірній тиші. вірш коротенький, але в ньому дуже точно переданий колорит саме українського села.

ось чому мені подобається вірш т.шевченка «садок вишневий коло хати».

Тема: слово в житті людини, сутність поезії.   ідея — показати силу слова: «людині бійся душу ошукать». у творі ліна костенко говорить про те, що слова, ніби згустки, увібрали в себе радощі й болі людей. чутлива душа поета не тільки вловлює енергію сказаного, а й дивиться на слова з побожним страхом, адже впевнена, що поетові треба пам’ятати про свою відповідальність за кожен свій рядок і за кожне слово.   вид лірики: філософська. жанр «страшні слова, коли вони мовчать»: ліричний вірш. напрям: модернізм. течія: неоромантизм. провідний мотив твору. роздуми поетеси про значення слова в житті людини, про сутність поезії.