підкресліть головні члени речення. визначте тип головних членів двоскладного речення (або частин складного речення, що є двоскладними) та головних членів односкладного речення, співвідносних з підметом або присудком (або частин складного речення, еквівалентних односкладному).


1. я закінчую снідати, беру зі столу зелену пачку і запалюю цигарку (б. райнов «пан ніхто»). 2. на роботу ще рано, але я люблю працювати рано, коли ніхто не заважає (б. райнов «пан ніхто»). 3. вона підготовлена кралевим, але тільки димов уповноважений передавати її кому слід (б. райнов «пан ніхто»). 4. я вмію швидко читати й запам’ятовувати, тому перегляд документів забирає не більше десяти хвилин (б. райнов «пан ніхто»). 5. я вже давно знаю, що, коли хтось застукає мене в цій кімнаті, сховатися можна тільки за припорошеною пилом темно-зеленою шторою в кутку біля вікна (б. райнов «пан ніхто»). 6. мені ліньки відповідати (б. райнов «пан ніхто»). 7. спочатку я був вирішив завести її в звичайну кав’ярню на бульварі й нагодувати квашеною капустою або біфштексом із картоплею (б. райнов «пан ніхто»). 8. місяць ходив йонька як хмара грозова (г. тютюнник «вир»). 9. сидить на коні як вилитий, шаблюка наголо, будьонівка набакир, з-під довгої шинелі чоботи із шпорами визирають (г. тютюнник «вир»). 10. одного разу мати виходить на город з відром або з великою мискою назбирати огірків і заквасити (є. гуцало «запах кропу»).

Я вважаю, що ніхто й ніколи не зможе зрозуміти, що таке щастя. Для когось – це купа грошей та величезний будинок, а для іншого – здоров’я рідних. Більше того, у кожного з нас воно асоціюється з різними речами. Хтось вбачає у щасті мішок дорогоцінних прикрас, а воно нагадує картину, яка відображає все те, що було для мене близьке раніше, і те, що робить мене щасливою зараз. Проте малюнки на цій картині змінюються відповідно відповідно до віку.

Перш за все, це пов’язано з пріоритетами. У дитинстві я раділа новим іграшкам та цукеркам, що купувала мені мама. Щастя для мене було матеріальним, але ж я була дитиною і не зовсім розуміла, що таке щастя і яка людина є щасливою. Напевно, так було у всіх із нас, адже розуміння певних речей приходить з віком, і ми не можемо засуджувати один одного за те, чого не розуміли.

З часом пріоритети змінюються, і на зміну матеріальним цінностям частково приходять моральні. Я відчувала себе дійсно щасливою,коли,приходячи додому, поринала у світ казок, де добро перемагає зло і де всі принцеси завжди знаходять своїх принців. Це вже не було те матеріальне задоволення, яке я отримувала від нових іграшок, це було щось більше. Я справді була щаслива.

Ні для кого не секрет, що кожен із нас сприймає літературу по-різному. Хтось просто поглинає інформацію, а хтось читає між рядками. Думаючи про щастя, я завжди згадую Маленького принца із однойменної повісті. Маленька троянда була не просто квіткою, про яку він піклувався, вона була об’єктом його кохання, причиною щастя. З появою квітки принц почав жити.

По-друге, коли людина дорослішає, в неї не залишається часу на щастя. Це надзвичайно сумно. Для мене дорослі наче роботи, що живуть за принципом робота – дім, не залишаючи місця і часу для щастя. Я щиро радію за людей, що в душі залишаються дітьми. Вони щасливі…

Я майже втратила ту дитячу віру у казки, а це значить те, що я стала дорослішою. Мене це лякає. Хоч зараз для мене щастя не в грошах, проте я не знаю коли стану дорослою і почну бачити щастя саме в них. Гроші й інші матеріальні цінності я сприймаю як належне, хоча це і не зовсім правильно, але зараз мене щасливою робить інше. Це книжки, хоч іноді не зі щасливим кінцем, рідні та друзі, що мене оточують, те, чим я займаюсь і дійсно люблю.

Отже, кожен вбачає щастя у різних речах, але всі люди мають залишитися в душі у тому віці, де вони були щасливі.