Верденський договір(потрібна інформація для реферату)​

ответ:

процес становлення державності у франків тривав бли-зько двох століть. за династії меровінгів (v ст. - 751 р.) ще зберігались релікти родового ладу. військовий вождь одноча-сно був королем. із посиленням його влади роль ополчення як органу безпосередньої демократії стала знижуватись. при королю створювалась королівська курія (рада знаті).

за меровінгів існувала двірцево-вотчинна система іння.

у 751 р. на престолі утверджується нова династія. на зборах світської і духовної знаті пінін короткий, син карла мартелла, який мав реальну владу, як майордом, був проголошений королем.

найбільшого розвитку монархія досягає за правління йо-го сина карла великого (768 - 814 у результаті великих завойовницьких походів у її склад ввійшли території, які зараз західну німеччину, північну італію, північну іс-панію, а також багато інших земель.

показником зросту могутності держави стає проголошення у 800 р. карла імператором. у його руках зосереджується значна влада. але це не означало перетворення імпе-ратора в абсолютного монарха. глава держави повинен був фактично ділити свою владу зі знаттю, без згоди якої не приймалось ні одне важливе рішення. найвищі світські та духовні феодали входили до складу постійно діючої ради при імпера-торі. майже щороку скликався з`їзд всієї знаті (так зване “велике поле”).

разом з тим відносне посилення центральної влади потягло за собою формування органів державного іння, особливостями яких було:

– посадові особи, які очолювали господарське іння володіннями феодалів, одночасно здійснювали адміністративно-судову владу над населенням, що там проживало;

– нагородою за службу були земельні , а та-кож право залишати собі частину зборів з населення;

– було відсутнє послідовне розмежування між окремими сферами державного іння. посадові особи, як правило, поєднували військові, фінансові, судові функції. лише в системі центрального іння спостерігалось певне розмежування в компетенції. але і там спеціального відомчого апарату ще не було.

феодалы начали превращать свои пашни в пастбища для овец. таким образом в произошел аграрный переворот. лендлорды присваивали общинные земли, луга и пастбища, сгоняли крестьян с земли. этот процесс получил название обезземеливания крестьян. отнятые у крестьян земли огораживались частоколом, чтобы крестьяне не имели к ним доступа.  

с середины xvi в. огораживание земель происходило не только для пастбищ, но и для производства сельскохозяйственных продуктов в целом, на которые в связи с развитием промышленности сильно возрос спрос.  

в xvii в. правительство молчаливо признавало огораживание, а после революции 1688 г. под влиянием буржуазии и обуржуазившихся помещиков оно даже поощряло его — акты об огораживании проходили через парламент.  

в xviii в. 75% земель были превращены в пастбища.  

непосредственным результатом аграрного переворота было ускорение развития капитализма в деревне, рост производительных сил сельского хозяйства. шел процесс перехода от трехпольной системы земледелия на плодосменную, на использование удобрений и более совершенных сельскохозяйственных машин, передовых методов в животноводстве. в результате повысилась производительность сельскохозяйственного труда и увеличилось производство продукции. возникло капиталистическое фермерство. обогатившееся, обуржуазившееся дворянство, торговцы становились крупными фермерами. мелкие свободные земледельцы исчезли. были ликвидированы последние остатки общинной собственности, созданы необходимые резервы рабочей силы для развивающейся крупной промышленности.