Відмінювання іменників за відмінками.

ответ:

1. називний (н.) є — хто? що? ; батько, пісня

2. родовий (р.) немає — кого? чого? до кого? до чого? ; батька, пісні

3. давальний (д.) — кому? чому? ; батькові(-у), пісні

4. знахідний (зн.) шукаю, бачу — кого? що? про кого? про що? ; батька, пісню

5. орудний (ор.) орудую, милуюся — ким? чим? ; батьком, книгою

6. місцевий (м.) стою, знаходжуся — на (у) кому? на (у) чому? ; на батькові(-у), у пісні

7. кличний (кл.) вживається як звертання батьку, пісне

закінчення іменника залежить не лише від того, у якому відмінку й числі він стоїть, а й від його відміни та групи, а іноді — і від значення. тому в іменниках української мови багато різних закінчень.

нижче, у таблицях, наведено буквені (не звукові) відмінкові закінчення іменників за відмінами й групами. якщо в різних іменниках тої самої відміни й групи виступають різні закінчення, то вони через кому: дуба, лісу — -а, -у. паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску (це означає: або, або): на коні, на коневі, на коню — -і /-еві/ -ю. закінчення, що трапляються, як винятки, взято в дужки: бабів— (-ів). знаком □ показано нульове закінчення: парт, площ — □.

объяснение:

(шчавел') (посміхаут"са)(шістнадц"ат)