Текст-міркування 150-200 слів на тему 《наскільки правдивим є наші віртуальні образи в соціальних мережах? 》

ответ:

першою спробою створити таку мережу спілкування став ще 1995 року сайт classmates.com, який через обмаль реклами та фінансування невдовзі був закритий. його автор так і сказав про своє дітище: "просто цей сайт з'явився занадто рано".  

соціальні мережі, звісно, мають свій позитив. у них можна зустріти однокласників та знайомих, навіть якщо ви "загубилися" багато років тому. знайти, здавалося, безнадійно втрачених далеких родичів, своє перше кохання. коли людина реєструється у соціальній мережі, спершу відчуває легку ейфорію — стільки знайомих одразу! ми шукаємо тих, хто знав нас ще юними та безтурботними, ніби створюємо навколо себе позитивне психологічне поле — коло підтримки, черпаємо звідти нові але, на жаль, більшість із нас ідеалізує он-лайн друзів і приписує їм риси, яких насправді вони не мають. швидше за все, так проявляється наша власна нереалізованість у тих або інших сферах життя (у когось усе чудово складається в особистому житті, а ось у кар'єрі — нічого помітного, чи, навпаки, хтось досяг багато в роботі, але й досі самотній). ось і шукаємо (звісно, несвідомо) в інших те, чого нам бракує.

недавно журналіст однієї зі столичних газет запевнив, що соціальні мережі цілком можуть замінити психотерапію. і розповів щемливу історію однієї американки, яка після розлучення перебувала в жахливому психічному стані, тому зареєструвалася в соціальній мережі.. нові віртуальні друзі хто чим міг: хтось — уважно вислухав, хтось — щось порадив. і сталося диво — депресивний настрій у жінки зник, хоча психотерапевти не могли нічим зарадити. як на мене, сумна історія: жінка використовувала своїх віртуальних друзів як "жилеток", а це не зовсім етично стосовно друзів. та й депресія, якщо це була справді вона, так легко не минула

кожен із нас має дефіцит спілкування, але соціальні мережі не вирішують цієї проблеми, а можливо, навпаки — лише поглиблюють.  

проте необмежена свобода і відсутність цензури на соціальних мережах часто сприяють прояву не найкращих людських рис. так, чоловік однієї знайомої несподівано "засів" на "однокласниках". жінка не забороняла, бо пара давно живе за кордоном, і вона розцінила це як ностальгію чоловіка за рідним містом, однокурсниками. а він тим часом знайомився з довірливими чи легковажними жінками, обмінюючись із ними люб'язностями. а потім, накупивши дешевих подарунків, полетів на батьківщину секс-тур. звісно, після цього їхній шлюб довго не тривав. зрозуміло, що в цього подружжя давно назрівали проблеми, але поштовхом до неетичної поведінки чоловіка стало відчуття вседозволеності, яке віртуальні мережі.

объяснение: