3. перечитайте последние строки элегии" вечер"жуковского.почему ощущение обречён-
ности господствует в этом стихотворении? в чём заключается его
трагизм? ​

ответ:

название произведения: "вечер"

автор: жуковский

дата создания: 1807

род: лирика

вид: пейзажная, интимная

жанр: элегия

тема: размышление о собственной судьбе на фоне восхищения вечерним пейзажем.

художественные средства элегии "вечер"

эпитеты: светлый песок, юных роз, цевницею златой, пенистые воды, дремлющей природы, холмов златых, глыбистым ,

анафора: последний луч../ последняя в ; как слит.. / как сладко в тишине / как тихо

риторич. вопросы: какой вдали мелькнул волшебный луч? но где вы, мои друзья, вы, спутники мои? где наш священный круг?

восклицания: как зыблется твой блеск на сумраке лесов! как берег ты озлатило!

обращение: о муза благодатна, мои друзья, спутники мои, о братья, о друзья.

читая эту элегию, мы словно общаемся с автором, для которого этот удивительный вечер стал откровением.

размер: шестистопный ямб.

рифма: абаб - перекрестная.

подробнее - на - объяснение:

Вжитті людини зустрічається багато ситуацій, які хотілось би оминати, але виходить завжди не так, як нам би хотілося. людина - створіння жадібне і жорстоке, ми мало думаємо над тим, що коїмо і як це може відобразитись на житті інших людей. сьогодні кожен має право говорити все те, що йому хочсеться, все те, що він думає. а чи свобода слова це добре? звичайно, кожен має право на висловлення власної думки, але також кожен повинен розуміти до чого це висловлення може призвести. на сьогодні існуєкупа проблем, які пострібно вирішувати і просто негайно. люди ображають один одного, намагаються бути вищими, намагаються показати себе з кращої стороні. та частіше це закінчується не дуже добре. ми не звертаємо уваги на те, коли зневажливо ставимось до когось, а потім наступаємо на свої ж граблі і отримуєм велику порцію зневаги від інших. а це все тому, що люди не розуміють однієї істини - жарт, це коли смішно всім.  є люди, які переносять всі проблеми, не пропускаючи їх крізь себе, не звертають увагу на когось. але є такі, хто просто не може не виявляти своєї імпульсивності і постійно страждає, сам себенакручує, а коли відчує зневагу, коли побачить, що над ним насміхаються, просто опустить руки і буде вважати себе негідним жити далі.  все залежить лише від людини, від її світосприйняття, виховання, а також від характеру. люди не можуть бути однаковими і однаково реагувати на все, тому і існує така проблема. хтось нормально сприймає докори і потім намагається зробити все для того, щоб стати краще, а інші лише опускають руки і бояться зробити щось, щоб більшене не потрапляти в небажану ситуацію. не можна говорити, що ці люди слабкі, просто вони швидко перестали вірити в справедливість суспільства. може вони песемісти, але ж можливо і реалісти, що є більш правильною думкою. хотілось б лише, щоб люди ніколи не надіялись на зі сторони, адже такого не буває, кожен сам повинен будувати своє майбутнє. якщо зазнаєш невдачі то потрібно пробувати знову і знову, можливо колись щось з цього і вийде. (я не перевіряла, тому вибачте за помилки)