Добрий хазяїн, коханий чоловік, шанована у громаді людина - і жорстокий злочинець, у якого не було жалю навіть до дитини. чи думав чіпка про кохану жінку, про матір, про їх загублені долі? у чому ж тоді полягає сенс його боротьби за справедливість? де ж правда? (за твором «хіба ревуть воли, як ясла повні»)

Тихенько річка котить хвилі чисті…» тихенько річка котить хвилі чисті,так тихо, що в ній чуєш, як тріпочесьсверщок, що впутавсь у зів’ялім листі,що і самому розплистись в ній хочесь.тихенько зорі моргають іскристі…зірниці промінь, мов дитя, хлюпочесьв хрустальних водах; голії, безлистінависли лози, їм заснути хочесь.на дні перловім щука спить спокійно,ліниво зіви шевелить кроваві,і рак з нори виповзує повільно.і в серці людськім зорі золотавімигтять, та щука лютая дрімає, думи, діти мої… думи, діти мої,думи, любі мої! з усміхнутим лицемв тій понурій тюрмі! наче запах весни,налітаєте ви,скорбне серце моєпотішаєте ви! де жура душу тлить,живе серце болить,де в важкій боротьбідуха втома в’ялить,де хитається ще,сумнівається щеум, де думка новазагорається ще, –там ви, думи, летіть,слабосилих кріпіть,в горя й сумніву змріклийте радісний світ!