Напишите сочинение по . темы
1. образ оли мещерской в рассказе и.а. бунина" лёгкое дыхание"
2. "любовь одна дороже богатства, славы и мудрости." ( по расскажу а.и. " гранатовый браслет" .)
3. "дно" жизни - трагическая сила правды пьессы м.горького " на дне'

напиши , 40 ​

сочинения

язык

анализ произведений

анализ стихотворений

пересказы

герои произведений

биографии

итоговое сочинение

огэ (гвэ)

аргументы к егэ

рефераты

₽

кредит в краснодаре с плохой ки

finezo.ru

содействие в подборе финансовых услуг/организаций

знакомься с неженатыми

loveeto.ru

кредит без всяких проверок

кредитнакарту.рф

содействие в подборе финансовых услуг/организаций

кредит с плохой кредитной

poluchit-kredit-nalichnymi.ru

взять 300 000 рублей в кредит?

sravni.ru

содействие в подборе финансовых услуг/организаций

«дно жизни» - трагический образ пьесы горького «на дне»

м. горький в своей пьесе «на дне» изобразил людей, которые оказались в действительно трудном жизненном положении. «дно жизни» – именно так автор охарактеризовал своих героев. пристанищем всех отверженных людей является ночлежка, которой владеют костылев и его жена василиса.

образ «дна жизни», воплощающий в себе черты нищих и обездоленных, является по-настоящему трагическим образом. м. горький показывает пьяниц, убийц, воров, картежников, шулеров, безработных людей, женщин, судьба которых несчастна.

в ходе повествования читатель узнает о том, что в своей жизни в тюрьме побывали сатин, барон, васька пепел. подробности дела сатина неизвестны, однако в тюрьме герой провел около 5 лет за убийство. барон оказывается в тюрьме за трату казенного имущества, в результате чего он и оказывается на «дне жизни». васька пепел, с самого рождения «окрещенный» вором, дважды оказывается за решеткой за воровство. в финале произведения пепел вновь отправляется в тюрьму, однако уже за убийство костылева.

жители ночлежки – люди, которые не имеют средств к существованию. у бубнова огромный долг за проживание, такой же долг имеет и актер. многие постояльцы ночлежки не имеют хорошей работы: у бубнова плохо идут дела с шитьем, барон толком ничего не умеет, поэтому ему приходится квашне, чтобы заработать на жизнь, насте приходится быть девушкой «легкого поведения», актер лишился сценической должности из-за своего алкоголизма, анна не работает из-за своей болезни, алешка, являясь сапожником, на протяжении всего повествования ни разу не берется за работу, даже клещ, который стремится вырваться со «дна жизни», продает свои инструменты, чтобы похоронить анну, тем самым оставляя самого себя без работы. сатин и вовсе отказывается работать, так как считает, что работа не должна быть обязанностью человека, она должна приносить ему удовольствие.

еонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі своїм паном. Проживаючи неподалік від панського маєтку, малий Леонід бігав туди гратися й іноді ставав свідком жорстоких розправ пана над кріпаками, часто заступався за них — і на все життя зненавидів насилля й деспотизм. Початкову освіту Леонід здобув удома: на сьомому році читати навчила мати, писати — пан Родзянко, місцевий священик — арифметики, латинської і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. У 1840 р. Леоніда відвезли до Полтавської гімназії. Відірваний від родини, він сумував за батьками, рідною домівкою. Туга виливалася в поезії. Так народився перший твір — вірш «Сон». У 1847р. у Полтаві вийшла перша збірка поетичних творів під назвою «Стихотворения Леонида Глебова». Радість гімназиста-шестикласника була короткою: розлючений інспектор гімназії не зміг пробачити хлопцеві, що той посмів друкуватися без його дозволу. Невдовзі Леонід захворів і повернувся до батьків. Гімназія залишилася незакінченою.

Улітку 1848р. Л. Глібов перебував в рідній Хорольщині. Саме в цей час до рук йому потрапили дві книжки — «Кобзар» Тараса Шевченка та «Приказки» Є. Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Цього ж літа в його зошиті з’являються байки «Вовк і Ют», «Лебідь, Щука і Рак», «Зозуля й. Півень», які були надруковані аж у 1853 році.

У 1849 р. Леонід вступив до Ніжинського ліцею вищих наук. Тут були добрі традиції та мудрі високоосвічені вчителі. Однак нещасливий випадок змусив Глібова перервати навчання: його

батько, переїжджаючи через Дніпро, провалився під лід, застудився й раптово помер. Невдовзі померла й мати. Закінчив ліцей Леонід Глібов уже одруженим чоловіком і знаним байкарем у 1855р.

Потім він учителював: викладав історію та географію у дворянському, училищі містечка Чорний Острів на Поділлі, згодом переїхав до Чернігова, де дістав посаду вчителя географії в чоловічій гімназії. Леонід Глібов був талановитим педагогом, захопленим своїми предметами, делікатною, висококультурною людиною. Він цікаво вів уроки, ніколи не карав своїх учнів.

З 1861 р. він почав видавати газету «Черниговский листок»: йому доводилося бути і редактором, і автором, і коректором. Глі-бов-редактор порушував у газеті важливі проблеми того часу, зокрема жіночої освіти, викладання рідною мовою тощо. Свої дописи вміщував під псевдонімом Черниговский листок» проіснував до 1863 p., коли Валуєвським циркуляром було заборонено українську мову.