Назовите причины революции 1848-149

ответ:

несмотря на упущенную восставшими инициативу и наступление австрийцев, реставрацию в модене и парме герцогов из династии габсбургов, волнения не утихали ни в одной части страны. атмосфера в риме также была накалена. росло недовольство папой, «предавшего италию на поле боя» , его нежелания воевать с оккупантами.

15 ноября 1848 года неизвестным лицом был убит руководитель папской политики граф пеллегрино росси, активный противник борьбы с австрийцами, весьма непопулярный в народе. на следующий день, жители рима заполнили улицы, где демонстративно потребовали демократическое правительство, социальные реформы и объявление войны против австрийской империи. папа, не сумев подавить волнения с верных ему наёмников-швейцарцев, был вынужден ввести в правительство буржуазных демократов, но уже 24 ноября бежал из рима под видом обычного священника в крепость гаэту под защиту сицилийских бурбонов.

восстание ширилось, на восставшим в папскую область прибыл со своими добровольцами. именно по его предложению 9 февраля 1849 года в риме была провозглашена республика. созданное тогда же римское учредительное собрание объявило о лишении папы светской власти. вся церковная собственность была национализирована, крупное имущество облагалось налогом.

ответ:

низкий уровень жизни рабочих, безработица, закрытие мастерских, эконом кризис,

Наприкінці VI ст. до н. е. для грецьких полісів виникла смертельна загроза з боку сусідньої могутньої Перської імперії.

Греко-перська війна датується 500-449 рр. до н. е. Зазвичай її називають греко-перськими війнами тому, що воєнні дії здійснювалися як низка більш чи менш тривалих воєнних кампаній, їх було п'ять: 1) 500--494 рр. до н. е.; 2) 492-490 рр. до н. е.; 3) 480-479 рр. до н. е.; 4) 478-459рр. до н. е.; 5) 459-449 рр. до н. е.

Захопивши грецькі міста Малої Азії та острови східної частини Егейського моря, перська правляча верхівка розробила плани завоювання полісів Балканської Греції. Розвинуті грецькі поліси приваблювали персів не тільки своїм багатством, а й можливістю панування в Середземномор'ї.

Першим проти персів повстало місто Мілет у 500 р. до н. е. на чолі з Аристагом. За ним піднялися всі міста Малої Азії, що створили єдине командування і завдали поразки фінікійському флоту. Проте перси спорядили флот із 600 суден і здобули перемогу. Після майже річної блокади було зруйновано Мілет, а незабаром підкорені й інші міста.

Причиною поразки повстанців стали різні військово-економічні потенціали супротивників.

Після придушення повстання перський імператор Дарій І мобілізував значні суходільні та морські сили і розпочав загарбання північного узбережжя Егейського моря. Проте ця спроба була невдалою.

Дарій І - давньоперський цар (522-486 рр. до н. е.) з династії Ахеменідів. Здобув престол у нелегкій боротьбі з конкурентами, після чого придушив масові антиперські повстання поневолених народів, припинивши можливий розпад імперії Ахеменідів. Здійснив важливі військово-адміністративні й податкові реформи, запровадив у імперії єдину грошову систему на базі золотого дарика, а також приєднав до своїх володінь частину Індії, але 512 р. здійснив украй невдалий похід проти скіфів, а потім розпочав трагічні для Ахеменідів греко-перські війни. Царювання Дарія вважається піком могутності імперії Ахеменідів.

Після тривалої воєнної та дипломатичної підготовки перси розпочали нові воєнні дії проти Балканської Греції. Спочатку вони висадилися на о. Евбеї, а потім у північно-східній частині Аттики - біля м. Марафон.

Талановитий полководець Мільтіад відмовився від тактики оборони Афін, повів грецькі війська до Марафона і дав там персам рішучий бій. На Марафонській рівнині в бою зійшлися грецька фаланга та розсипні ряди персів. Розбивши персів на фланги, греки знищили центр перської армії. Загинуло 6 тис. персів і 195 важкоозброєних грецьких піхотинців. В Афіни було відправлено скороходця з радісною звісткою, який з вигуком "Перемога!" мертвий впав на агорі. У пам'ять про цей епізод на Олімпійських іграх було встановлено марафонську дистанцію в 42 км 195 м (відстань від місця битви до афінської агори).

Фаланга - бойовий стрій у Стародавній Греції і Македонії, за якого воїни були вишикувані щільно плече в плече. Фаланга мала від 8 до 25рядів. Спартанська й афінська фаланги складалися з 8 шерег і нараховували 8 тис. воїнів. Македонська фаланга складалася з 8, 10,12 і 24 шерег і нараховувала від 15 до 18 тис. воїнів. Фаланга мала значну ударну силу, але була малорухливою під час бою, особливо на пересіченій місцевості.

Перемога афінян мала величезне морально-політичне значення. Вона засвідчила перевагу грецької військової організації.

Проте правляча верхівка персів не відмовилася від своїх планів. Наступну, третю воєнну кампанію розпочав син Дарія І Ксеркс, який з усіх кінців імперії стягував війська в Малу Азію, споруджував флот, дбав про зброю і продовольство. Готувалася до війни і Греція: 31 поліс підписав угоду про військовий союз: об'єднувалися збройні сили і флот, будувалися порти, відбувалися постійні військово-морські навчання.

480 р. перси переправилися через протоку Геллеспонт, пройшли все фракійське узбережжя і Македонію. Греки обрали Фермопільську ущелину, якою проходила єдина дорога з Фессалії в Середню Грецію, своїм оборонним рубежем. Оборона Фермопіл мала обмежені цілі: перевірити боєздатність персів, згуртувати в спільній битві союз грецьких міст і викликати ненависть до загарбників. Вони були досягнуті. Підготовлена велика перська армія не змогла перемогти незначний грецький загін - 300 спартанців. Проте завдяки зраднику-фессалійцю Ксеркс зміг зайти до греків у тил, що змусило їх відступити. На місці залишилися лише спартанці, яким закон забороняв відступати. Всі вони героїчно загинули, їх подвиг увійшов у світову історію як символ військової вірності.