Ответить . потреотические якости захара беркута.​

Захар беркут  — тухольський старійшина, знахар. усе життя віддав служінню громаді. замолоду три роки вчився лікарської справи в монаха акинтія та подорожував по русі.був розумний,старий,добрий,сміливий

он был за свой город тухольщину , своему народу не здавался

и принимал только качествиные решения

Історія рідної землі аби впевнено і зрозуміло провести дослідження назви нашої землі – україна, треба почати з такого розповсюдженого і в той час ніби невідомого нам слова "кор". корінь "кор", як бачимо, присутній в дуже багатьох близьких і, на перший погляд, далеких за значенням слів: кора, коротити, коритись, короста, корма, корпус, король і багато інших. але нас цікавить зараз лише назва нашої країни, отож будемо досліджувати різні значення слова край, бо зрозуміло, що україна (вкраїна) має в своїй основі якраз цей корінь. слово "край" як іменник чоловічого роду. значення: лінія, що обмежує поверхню чого-небудь (тобто: кінець); найвіддаленіша від центру частина якої-небудь місцевості; околиця; невелика частина, відділена від чогось (тобто: окрайок, окраєць, шматок); закінчення, припинення якоїсь дії, стану; закінчення життя; смерть; те ж саме, що країна (тобто держава, країна); місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; сторона; слово "край" як прийменник. значення: указує на місцезнаходження предмета поблизу іншого. синонімами до прийменника "край" є такі слова: біля, коло, побіля, попри, поблизу, при, окрай, близько а ще "край" є наказовою формою дієслова "краяти", що означає: наділяти-нарізати (ділянки землі), відділити частину чи шматок (окрайчик хліба), в алегоричній формі: краяти от якраз дієслово "краяти" є найбільш підходящим об'єктом для нашого дослідження. бо, як на мою думку, у процесі словотворення дієслово було першим. а іменник вже був результатом дії. дуже прозорий і надійний зв'язок: украяна земля, кожний наділ якої має свого хазяїна: поле – хлібороба, місцевість – князя (ще й зараз в багатьох місцях землю селянам не наміряють чи наділяють, а – нарізають). тоді як степ широкий на тисячі кілометрів є диким, вільним тобто, і пасися там хто хоче аж поки сильніші не проженуть. аж проситься висновок: україна – земля що має хазяїна (поділена тобто). збереглась в багатьох місцевостях ця сама назва другого кореня із другим звучанням: поділля. зустрічається в рукописах раніше від назви "україна". але це не означає більшої давності. те, що слово "краяти" є дуже давнім, може підтвердити наявність цього кореня у багатьох мовах, в тому числі і в санскриті. і походить від кореня "кор". десь я вичитав, що то значить: камінь. а звідтіля коростишів та інші подібні назви. але цього твердження в неті вже не знайшов. зате знайшов багато іншого, більш цікавого. багато авторів відзначають спорідненість слів "кора" і "коло". бо знята древнім нашим предком камінним ножем кора із стовбура має форму кола і її виправляють аби була плоскою. в одній місцевості "р" погано вимовляли, то говорили не "коро" а "коло". діти ж і в наш час до певного віку так говорять. отже предмет, яким знімали кору, загострений камінь наприклад, мусив називатись "кор" або "кол" по-дитячому. кол чи кіл (кілок) – загострений був надійною зброєю. що можна робити кором? – корояти (крояти чи краяти), коротити (палицю чи життя), корити чи підкорити, оскорити (ошкурити а звідтіля і шкіра) кору ж. між іншим: мовлене поляком слово "кора" для нашого вуха звучить як "кожа" чи "коржа". тож коржі теж родичі кори. перерахування інших прикладів, ще й в мовах інших народів, займе дуже багато місця. уявіть собі ту сиву давнину, коли краяли і ділили все кам'яними ножами. тож, як я надіюсь, древність походження слова "україна" для читача є очевидною. якщо гард – це город, то "город" – слово явно місцеве, бо я, як автохтон, прекрасно розумію його походження. голова роду живе за огорожею у місці, що й називається городом. інше походження слова "город": гор – це, що по іншому звучить, той же "кор". городити чи кородити означає відгороджувати камінням певну ділянку від іншої місцевості. та й рів (і вал також) для огорожі треба рити з камֹяної кирки. а вже лопата для відкидання землі може бути дерев'яною. ще років з тридцять назад на токах, де зберігається зерно, для того, щоб його не пошкодити, користувалися дерев'яними лопатами. те ж саме означає і інша назва україни – поділля. якщо хто думає, що поділля лише понад дністром, то він помиляється. подоли є в києві та київській області, багато їх і в полтавській.