Ідейно-художній аналіз роману « мандри гулівера» дж. свіфта

Вступ  темою для своєї курсової роботи я обрав один з найвідоміших творів світової літератури – книгу джонатана свіфта "мандри гулівера".  загальним своїм характером "мандри гуллівера" належать до тих сатирико–дидактичних і утопічних творів, що зародилися з розвитком гуманізму в xvi столітті і набули особливого поширення в епоху просвітительства.  актуальність даної теми є незаперечною, оскільки у творі проблеми людської недосконалості, висміюються людські недоліки того часу, а ці питання не одне століття турбують читачів на сторінках різноманітних книг.  об’єктом роботи є твір джонатана свіфта "мандри гулівера".  предметом – сатира на людське суспільство, розкрита на сторінках даної книги.  мета курсової роботи – розкрити сатиричний пафос твору на основі порівняльної характеристики з тогочасним суспільством.  завдання курсової роботи:   – розглянути причини виникнення твору;   – порівняти "мандри гулівера" з іншими творами, що мають подібну проблематику;   – віднайти у кумедній поведінці героїв вміло завуальовані риси тогочасного суспільства;   – розкрити питання про нове виховання, як панацею для моральних вад суспільства;   у роботі містяться посилання на твори еразма та ульріха фон гуттена (німеччина), рабле "гаргантюа і пантагрюель", депер'є (франція), томаса мора "утопія", френсіса бекона "нова атлантида" (ія), кампанелли "місто сонця" (італія). ці твори становлять собою найтиповіші зразки подібної літератури того часу. 

основную мысль произведения автор  выразил через страдания мальчика, который растет в семье деда. детство для этого мальчика закончилось быстро, и теперь  он наблюдает несправедливое отношение деспота деда к бабушке, на его глазах умирают близкие ему люди, еще ребенком дед отправил его "в люди".  это чудо, что мальчик не ожесточился, а бабушке научился любить все вокруг себя, понимать и ценить добро. автор хотел сказать нам, читателям, что ребенок приходит в этот мир, чтобы его любили, чтобы его окружали добрые и понимающие люди, чтобы он рос в тепле и заботе. горький пишет:   «в детстве я представляю сам себя ульем, куда разные простые, серые люди сносили, как пчелы, мед своих знаний и дум о жизни, щедро обогащая душу мою, кто чем мог. часто мед этот был грязен и горек, но всякое знание — всё-таки мед».  автор хочет убедить нас, что душа человека формируется в детстве, тогда же, когда формируется его личность? и от этого зависит, каким будет человек в жизни, добрым или жестоким, милосердным или равнодушным к чужой беде. 

герои алеша пешков  акулина ивановна, бабушка василий васильевич каширин, дед варвара каширина-пешкова, мать алёши яков каширин, дядя михаил каширин, дядя григорий иванович, мастер иван «цыганок», подмастерье лёнька -  один из дружной ватаги юродивый атлет в цирке