Назбирав., затишно, поділи слово на склади (душками внизу) підкреслити голосні еще

наз-би-рав, голосни а и а ; за-тиш-но голосни а и о

одного літнього дня весь час йшов дощ, точніше була злива з вітром, громом та блискавкою. у нас удома вимкнули струм, тож не працювали ані комп’ютер, ані телевізор, навіть музику не можна було слухати, ще й довелося вимкнути мобільний телефон. я був сам дома, і мені стало сумно, бо я не міг просто поговорити з кимось. мій настрій зіпсувався вкрай. у кімнаті було темно через дощ, і навіть книжку не можна було читати…

я підійшов до вікна, за яким лютувала буря. яким яскравим стає листя, обмите дощовою водою! а от квіти в саду зовсім не бояться зливи – вони хиляться від вітру, який тріпає їхні красиві бутони, але з радістю п’ють свіжу вологу. величезні краплі радісно вдаряються об землю, створюючи бульбашки, а вздовж дому вже течуть річки…

поступово гроза минула, вітер вщух, а дощ усе не закінчувався. тоді я відкрив кватирку і вслухався в його рівномірний шум. мені подобається звук дощу, він є розслабитися й відпочити. звук різниться залежно від того, куди краплі. дощ ніжно шелестить по листю дерев, настирливо стукає в металеві дахи, весело дзвенить об калюжі. той літній дощ поступово вщухав, а я все не міг відірватися від вікна…

незабаром дощ зовсім перестав . коли я вийшов надвір , я  побачив незрівнянну картину - на молодій яблуні тріпотів сріблистий листочок. меркле сонячне проміння переливалося на крапельках , мов діамант . одна за одною краплі стікали на землю . згодом залишилася тільки одна.  з великою зацікавленістю   я побачив в ній  своє відображення .

з-за хмар з*явилось сонце . від дощу не було ані сліду.